Літератури Інститут ім. Т. Шевченка НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літератури Інститут ім. Т. Шевченка НАНУ

ЛІТЕРАТУ́РИ Інститут ім. Т. Шевченка НАНУ – науково-дослідна установа, що займається вивченням української та світової літератур, збе­реженням і дослідженням рукописної спадщини українських письменників. Засн. 1926 у Хар­кові як Ін-т Т. Шевченка з філією в Києві у системі Нар. комісаріату освіти УСРР. Ін-т продовжив і поглибив набутки двох літературозн. комісій, організованих 1919 у Києві з ініціативи С. Єфремова у складі Істор.-філол. відділу УАН, для дослідж. спадщини Т. Шевченка та ін. укр. письменників, збирання від­повід. рукопис. і біогр. матеріалів. Складався з кабінетів: літ-ри дошевченків. доби, біографії Т. Шевченка (діяв у складі Київ. філії), творчості Т. Шевченка, післяшевченків. літ-ри (також у Київ. філії), жовтн. літ-ри та бібліографії. 1929 до Ін-ту приєднано н.-д. кафедри літературознавства та укр. літ-ри в Хар­кові. 1932 при ньому організовано музей Т. Шевченка, на базі якого 1933 відкрито Галерею картин Т. Шевченка в Харкові (згодом її фонди передано у но­воствор. Держ. музей Т. Шевченка у Києві). 1933 Ін-т передано у відання ВУАН і реорганізовано в НДІ Т. Шевченка. Від 1936 – Ін-т укр. літ-ри ім. Т. Шев­ченка АН УРСР у Києві, створ. унаслідок об’єднання НДІ, колектив якого було майже повністю знищено внаслідок масових репресій, з його Київ. філією і Літ. комісією Всеукр. асоц. марк­сист.-ленін. н.-д. ін-тів. Від 1952 – сучасна назва. Під час 2-ї світ. війни (1941–44) в м. Уфа (Башкортостан, РФ) діяв об’єдна­ний Ін-т мови і літ-ри на базі Ін-тів укр. літ-ри та мовознавства. У структурі Ін-ту – 10 відділів (рукопис. фондів і текстології, укр. давньої літ-ри, укр. класич. літ-ри, укр. літ-ри 20 ст., шевченкознавства, теорії літ-ри, світ. літ-ри, слов’ян. літ-р, компаративістики, наук.-інформ.); б-ка; архів рукописів. Рукопис. фонд Ін-ту нараховує понад 100 тис. од. рукописів укр. мит­ців від 14 ст. до сьогодні і є на­дбанням заг.-нац. значення. Б-ка (засн. 1926) – унікал. зібр. худож. текстів та праць літературозн. профілю укр. та ін. європ. мовами (200 тис. од.). Напрями наук. діяльності: укр. літ-ра від найдавніших часів до сьогодні; літ-ра і нац. відроджен­ня; порівнял. історія укр. літ-ри; шевченкознавство; сучасна тео­рія літ-ри і методологія літе­ратурозн. дослідж.; історія зарубіж. літ-р; рос. літ-ра та ін. слов’ян. літ-ри; укр. літ-ра діаспори; літ-ра нац. меншин в Україні; історія укр. літ-ри; дже­релозн. і текстол. дослідж. укр. літ-ри; порівнял. літературо­знавство; літературозн. бібліо­графія. Тематика наук. дослідж. Ін-ту відповідає пріоритет. напрямам сучас. світ. науки про літ-ру. Ін-т має вагомі наук. досягнення у справі переосмислення замовчуваних явищ та імен, повернення читачеві заборонених з ідеол. міркувань творів, визначення місця укр. літ-ри у світ. літ. процесі, оцінки тенденцій і спрямування літ-ри після проголошення незалежності України. В Ін-ті працюють 96 н. с., з них – 3 акад., 2 чл.-кор., 18 д-рів та 55 канд. н. Серед відомих учених – І. Айзеншток, Д. Багалій (1926–32 – дир.), О. Білецький (1939–41, 1944–61 – дир.), Ю. Бойко, В. Бородін, Г. Вер­вес, А. Гозенпуд, М. Грицюта, М. Ґудзій, І. Дзеверін (1978–91 – дир.), І. Дзюба, О. Дорошкевич, О. Засенко, Д. Затонський, Ю. Івакін, О. Камінчук, Є. Кирилюк, П. Колесник, Д. Копиця, В. Коряк, А. Костенко, В. Крекотень, С. Крижанівський, Н. Кру­тікова, Ю. Лавріненко, С. Маслов, Л. Махновець, М. Мацапура, В. Мельник, В. Микитась, О. Мишанич, Б. Навроцький, Л. Новиченко, Є. Перлін, С. Пилипенко, М. Плевако, Ф. Погребенник, П. Приходько, Г. Сивокінь, О. Синявський, П. Тичина (1936–38, 1942–43 – дир.), Д. Ча­лий, Н. Чамата, Є. Шабліовський (1933–35 – дир.), М. Шамота (1961–78 – дир.), А. Шамрай, В. Шубравський, Н. Шумило, Б. Якуб­ський, М. Яценко, М. Яшек, М. Жулинський (від 1991 – дир.), Д. Наливайко, Т. Гундорова, М. Су­лима, Л. Генералюк, В. Дончик, Н. Мазепа, П. Михед, Р. Мовчан, Л. Мороз, Н. Овчаренко, І. Павлюк, Р. Радишевський, Т. Рязанцева, Г. Сиваченко, Л. Скупейко, В. Смілянська, Л. Тарнашинська. Щорічно співроб. Ін-ту публікують фундам. монографії, наук. збірники, статті в періодиці, що різнопланово висвітлюють найактуальніші проблеми сучас. гуманітаристики, активно видають літ. спадщину України, проводять наук. конгреси, конф. та симпозіуми, присвяч. творчості класиків укр. літ-ри, авангардизму, модернізму й постмодернізму, проблемам зв’язків укр. літ-ри з літ-рами ін. народів світу. Серед ґрунт. вид. – «Українська література» А. Шамрая (Х., 1927), «Антична література: Хрестоматія» (1938), «Хрестоматія кри­тичних матеріалів про нову укра­їнську літературу» С. Шаховського (т. 1, 1940), «Нарис історії української літератури» (1945), «Іван Франко. Зібрання творів» у 20-ти (1950–56) та 25-ти (1976) т., «Василь Стефаник. Повне зібран­ня творів» у 3-х т. (1953), «Історія української літератури» у 2-х (1954–56; 1987–88), 8-ми (1967–71) та 12-ти (т. 1–4, 2013–14) т., зб. «Леся Українка. Публікації, статті, дослідження» у 2-х т. (1954–56), «Панас Мирний. Зібрання творів» у 5-ти (1954–55) та 7-ми (1968–71) т., «Марко Вов­чок. Зібрання творів» у 6-ти (1955–56) та 7-ми (1964–67) т., «Грабовський П. А. Зібрання творів» у 3-х т. (1959–60), «Українські письменники: Біобібліографічний словник» у 5-ти т. (1960–65; усі – Київ), «Т. Г. Шевченко и русские революционные де­мократы» Є. Шабліовського (Мос­ква, 1962) та «Тарас Шевченко» Є. Кирилюка (К., 1964; обидві – Ленін. премія, 1964), «Тарас Шев­ченко. Зібрання творів» у 6-ти т. (1963–64), «Білецький О. І. Зібрання праць» у 5-ти т. (1965–66), «Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів» у 10-ти т. (1965–68), зб. «Слов’янське літературознавство і фольклористика» (вип. 1–19, 1965–91), «Не ілюстрація – відкриття!» Л. Новиченка (1967; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1968), зб. «Питання текстології» (вип. 1–5, 1968–89), «Гуманізм і соціалістичний реалізм» М. Шамоти (1976; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1978), «Леся Укра­їнка. Зібрання творів» у 12-ти т. (1975–79), «Шевченківський словник» у 2-х т. (1976–77; Держ. премія України ім. Т. Шев­ченка, 1980), «Іван Франко. Повне зібрання творів» у 50-ти т. (1976–86; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1988), «Чер­нышевский и Украина» Є. Шабліовського (1978; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1979), «Поетичний світ Максима Риль­ського» Л. Новиченка, «Сторінки життя і творчості Василя Стефаника» Ф. Погребенника, «Укра­їнська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість» О. Мишанича (усі – 1980), «Бібліотека української літератури» (від 1982), «Із забуття – в безсмертя» М. Жулинського (1990; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1992), «Бо то не просто мова, звуки...» І. Дзю­би (1991), «Історія української літератури XХ ст.» у 2-х т. за ред. В. Дончика (1993–95; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1996), «Історія української літератури XIХ ст.» (кн. 1–3, 1995–96), «Дискурс модернізму в українській літературі» С. Павличко (1997), «Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI–XVIII ст.» Д. Наливайка (1998; Держ. премія України ім. Т. Шев­ченка, 1999; усі – Київ), «Модер­низм и постмодернизм. Мысли об извечном коловращении изящ­ных и неизящных искус­ств» Д. Затонського (Х., 2000), «Fe­mina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії О. Ко­билянської» Т. Гундорової (2002), «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів» у 12-ти т. (2003–14), «З потоку літ і літпотоку» В. Дон­чика (2003), «Мої обрії» М. Коцюбинської (Нац. премія України ім. Т. Шевченка, 2005), «Василь Стус: життя як творчість» (обидві – 2004; Нац. премія Укра­їни ім. Т. Шевченка, 2007), «Історія української літератури ХІХ ст.» (кн. 1–2, 2005–06), «Українська драматургія XVII–XVIII ст.» М. Су­лими (2005), кн. публіцистики «Ave, Europa» О. Пахльовсь­кої (2008; Нац. премія України ім. Т. Шевченка, 2010), «Шевченківська енциклопедія» в 6-ти т. (2012–15), «Історія української культури» у 5-ти т. (2014; М. Жулинський та М. Бондар – Держ. премія України в галузі н. і т., 2014), антологія «Українська літературна критика ХХ ст.» у 2-х т. (т. 1, 2015; усі – Київ). При Ін-ті діють Центри: амер. літ. студій в Україні (від 2005), германістики (від 2006), дослідж. літ-р, мов і культур Японії, Кореї та Китаю (від 2010), дослідж. літ-ри фентезі (від 2015). За підтримки Ін-ту в ун-тах України успішно працюють центри з проблем вивчення Біблії, літ-ри періоду Ренесансу, творчості В. Шекспіра, Г. Сковороди, М. Гоголя, Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, В. Стуса та літ-ри сх. регіонів України. За програмами, підручниками, посібниками та хрестоматіями, підготовленими співроб. Ін-ту, навчаються школярі та студенти України. Ін-т співпрацює з наук. центрами США, Італії, Німеччини, Канади, Австралії, Польщі, Бол­гарії, Румунії, Білорусі, РФ; видає ж. «Слово і час» (від 1957; до 1990 – «Радянське літературо­знавство»; до 2009 – спільно з НСПУ) та «Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія» (від 2004), зб. наук. праць «Літературознавчі обрії. Праці молодих учених» (від 2000), щоріч. «Гоголезнавчі студії» (від 2001), «Літературна компаративістика» й «Американські літературні студії в Україні» (обидва – від 2004) та ін.

Літ.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шев­ченка НАН України, 1926–2001: Сторінки історії, 75. 2003; Вісімдесят і далі...: Коротка історія Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 2010 (обидві – Київ).

М. М. Сулима

Стаття оновлена: 2016