Літературна дискусія в Україні 1925-28 - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літературна дискусія в Україні 1925-28

ЛІТЕРАТУ́РНА ДИСКУ́СІЯ В УКРАЇ́НІ 1925–28 – дискусія, під час якої порушено важливі літературні та онтологічні проблеми: бути чи не бути українській культурі (письменству) і нації повноцінними суверенними явищами у світовому контексті. Розпочав її М. Хвильовий статтею-відповіддю «Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”» («Культура і побут», 1925, 30 квітня) на виступ «Про критику і критиків у літературі» «плужанина» Г. Яковенка, який звинуватив конкурсне журі ж. «Червоний шлях» в «олімпійстві», перешкоджанні входженню молоді «від плуга та верстата» в літ-ру. Редакція цього журналу відхилила художньо незріле оповідання «Хворі на землю» початківця, в якому вбачалося повернення масовизму. Кер. Спілки укр. рад. селян. письменників «Плуг» С. Пилипенко, який невдовзі взяв участь у дискусії (ст. «Куди лізеш, сопливе, або Українська воронщина» // «Культура і побут», 1925, 14 червня; «Тов. М. Хвильовий у ролі літпопа» // «Плужанин», 1925, № 3; «Від агітації до пропаганди» // там само, № 4), ототожнював робсількора й письменника, нехтуючи талантом і дискредитуючи достеменне письменство. М. Хвильовий обґрунтовував потребу високого рівня розвитку літ-ри, відкидав популіст. ставлення до неї, вказував на провінційщину «плужан», які обстоювали ідеї пролеткульту, «напостівства», «октябризму», живили «червону просвіту», культивували безперспективне малоросіянство. М. Хвильовий, висунувши гасло «Европа чи просвіта?», обрав перспективну, історично виправдану орієнтацію на «психологічну Європу», витлумачуючи її як «грандіозну цивілізацію», перейняту духотворчим фаустів. неспокоєм, із характерними для неї постатями «класичного типу громадянської людини». У Харкові видано присвяч. цим питанням його зб. памфлетів «Камо грядеши[?]» (1925), «Думки проти течії» (1926). Для втілення цієї програми М. Хвильовий пропонував власні концепції «азіятського ренесансу» та «романтики вітаїзму», що були дискредитовані вульгарно-соціол. критикою. На підставі публікацій М. Хвильового 24 травня 1925 проведено диспут у ВУАН, присвяч. шляхам розвитку укр. письменства. Позицію М. Хвильового підтримали «неокласики». Так, М. Зеров у ст. «Евразійський ренесанс і пошехонські сосни» («Життя і революція», 1925, № 11) обстоював настанову ad fontes (до джерел), спрямовував письменство до першооснов світ. та вітчизн. класики, дисциплінування худож. мислення, іманент. ознак укр. літ-ри в контексті світової. Особливого розголосу набув черговий памфлет «Апологети писаризму» М. Хвильового, опубл. 1926 у г. «Культура і побут», в якому, крім літ. проблем, висвітлено аспекти українізації та нац. життя. У 13-му розділі цього твору «Московські задрипанки» автор, маючи на увазі псевдоліт. практику РАППу, ВАППу, ЛЕФу тощо, наголошував, що «від російської культури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати». Й. Сталін витлумачив цей заклик як фіз. втечу «геть від Москви». Після його «приват.» листа 26 квітня 1926 до Л. Кагановича та ін. чл. Політбюро ЦК КП(б)У відбувся спец. пленум, присвяч. Л. д. 1925–28, а комуніст. лідери (М. Скрипник, В. Затонський, А. Хвиля, П. Любченко та ін.) взяли участь у полеміці, здійснюючи підміну естет. понять політичними. На цьому етапі з’являлися ідеол. звинувачення її учасників у «буржуазному націоналізмі», застосовувалися квазіпоняття «хвильовизм», «шумськизм». М. Хвильовий у відповідь написав памфлет «Украї­на чи Малоросія?», однак його опублікували лише наприкінці 20 ст. («Слово і Час», 1990, № 1). Після ліквідації ВАПЛІТЕ розпочався третій, інерт. етап дискусії, що тривав до поч. 1930-х рр. (хоч офіційно її межами визначено 1925–28), для якого характерний пафос «класової ненависті», взаємозвинувачення письменників і критиків, що позначилося й на тогочас. памфлетах М. Хвильового. Л. д. 1925–28 не могла розв’язати важливих для українців онтол. й екзистенц. питань не тільки через підміну понять, а й з огляду на поєднання на 2-му і 3-му етапах несуміс. нац. та комуніст. основ, тому стала одним із перманент. відроджень.

Літ.: Хвильовий М. Твори. Нью-Йорк; Балтимор; Торонто, 1986. Т. 5; Ковалів Ю. Літературна дискусія 1925–1928 рр. К., 1991; Івашко В. Микола Зеров і Літературна дискусія (1925–1928) // 20-і рр.: літ. дискусії, полеміки: Літ.-крит. ст. К., 1991; Луцький Ю. Літературна політика в радянській Україні. К., 2000; Шкандрій М. Модерністи, марксисти і нація: Укр. літ. дискусія 1920-х рр. К., 2006; Ковалів Ю. Історія української літератури: У 10 т. Т. 3. Кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.: У сподіваннях і трагіч. зламах. К., 2014.

Ю. І. Ковалів

Стаття оновлена: 2016