Літературний ярмок - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літературний ярмок

«ЛІТЕРАТУ́РНИЙ Я́РМАРОК» – необароковий художньо-літературний журнал-альманах. Виходив 1928–29 (за деякими джерелами – до лютого 1930) щомісяця у Харкові (усього 13 книг). Ідея створення належала М. Йогансену, втілили М. Хвильовий та М. Куліш. Формально альманах декларували як «позагруповий», однак він об’єднав колиш. чл. ВАПЛІТЕ (М. Бажан, І. Дніпровський, О. Досвітній, Г. Епік, А. Любченко, П. Панч, В. Сосюра, Ю. Яновський та ін.). Керував журналом «ярмарковий комітет», який добирав твори за високим худож. рівнем, поряд уміщував коментарі у вигляді інтермедій або резолюцій з підписами: «Чорний Зануда», «Циган з батіжком», «Золотий півник у синій свиті наопашки». Першим числом «Л. я.» стало 131. Інтермедійно-драм. редагування започаткував М. Йогансен, 134-у книгу редагував Л. Чернов, 136-у – Вишня Остап, 137-му – В. Підмогильний, 138-му – Буревій Кость. Часто письменники писали жартівливі біографії інших (В. Поліщук – життєпис Л. Чернова, І. Сенченко – Остапа Вишні), створювали псевдобіографії (М. Йогансен, Едвард Стріха). На сторінках «Л. я.» запровадили химер. «Диспут про “Зелену кобилу”» (на думку Ю. Шевельова, вона «стала символом сенсаційної нісенітниці, розмови про все і ні про що»). За бутафорно-каламбур. оболонкою необароко, розкутістю сміх. культури та тонкою іронією приховано крит. бачення літ. процесу 1920-х рр., трактовано з ідейно-естет. позицій «розстріл. Відродження». Вертепну, барок. традицію поєднано з естетикою модернізму, новою технікою період. вид., на сторінках якого друкували твори, що стали подією тогочас. літ. життя, перейнятого пафосом «романтики вітаїзму»: «Іван Іванович» М. Хвильового, «Мина Мазайло», «Народний Малахій» М. Куліша, «Вертеп» А. Любченка, «Чорне озеро» В. Ґжицького, прозу І. Сенченка, Г. Косинки, гуморески Остапа Вишні, уривки з поеми «Мазепа» В. Сосюри, поезії П. Тичини, В. Мисика, О. Влизька, М. Бажана та ін. Вміщували також твори опонентів «Л. я.» – І. Кулика, І. Микитенка, чл. літ. орг-цій «Плуг» і «Західня Україна». У публіцист. та літ.-крит. матеріалах друкували містифіков. «листи» і «спогади» («В своїй хаті – чужа правда, і сила, і воля» П. Капельгородського, «Лист Ол. Досвітнього до М. Куліша»), в яких висміювали масове «творення академіків», «марксівське критичне “євангеліє”». Подавали літ. календар. У мист. оформленні взяли участь А. Петрицький, В. Кричевський, І. Падалка та ін. Журнал неодноразово зазнавав нападів офіц. критики, навіть за зовн. оформлення через поєднання модернізму з традиц. формами укр. бароко. На обкладинці кожного вип. – автографи письменників, які друкувалися в ньому. Після репресив. закриття альманаху автор. колектив сформував нову письменниц. групу «Пролітфронт» та однойм. журнал.

Літ.: Коваленко Б. «Літературний ярмарок»: (нотатки) // ЛГ. 1929, 15 січ.; Неврлі М. «Літературний ярмарок» // Укр. календар. 1968. Варшава, 1967; Минко В. По шляху на Парнас // Минко В. Червоний Парнас. К., 1972; Ковалів Ю. Історія української літератури: У 10 т. Т. 3. Кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.: У сподіваннях і трагіч. зламах. К., 2014.

Ю. І. Ковалів

Стаття оновлена: 2016