Літопис революції - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літопис революції

«ЛІТО́ПИС РЕВОЛЮ́ЦІЇ» – історичний журнал. Виходив 1922–33 неперіодично у Харкові: до 1927 – рос., 1928–29 – рос. і укр., від 1930 – укр. мовами (вид. часопису укр. мовою ініціювали П. Любченко та М. Скрипник). Загалом опубл. 57 номерів у 47-ми книгах. У різні роки наклад становив від 1500 до 6300 прим. Спочатку був друк. органом Комісії з вивчення історії партії при ЦК КП(б)У, від 1929 – Ін-ту історії партії і Жовтн. революції на Україні при ЦК КП(б)У. З офіц. ідеол. позицій висвітлював рев. рухи 19 – поч. 20 ст., події після більшов. перевороту 1917, н.-д. і видавн. діяльність істпартів, Укр. т-ва істориків-марк­систів тощо. Вміщував роз­відки до ювілей. дат з історії РКП(б) і СРСР, а також з проб­лем встановлення рад. влади в Україні; статті та мемуари рад., парт. і військ. діячів, серед яких – В. Антонов-Овсієнко, А. Бубнов, П. Дибенко, С. Гопнер, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, В. Чубар; публіцист. твори.

Літ.: Журнал «Летопись революции»: Библиогр. указ. Х., 1933; Сарана Ф. К. Журнал «Літопис революції»: Покажч. змісту. № 1–57. 1922–1933 рр. К., 1957; Комаренко Н. В. «Літопис революції»: Історіогр. нарис. К., 1970.

О. В. Ясь

Стаття оновлена: 2016