Літораль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літораль

ЛІТОРА́ЛЬ (від лат. Litoralis – береговий) – мілководна прибережна зона моря або внутрішньої водойми (озера, водосховища). Див. також Літоральні відклади. В океанології Л., або припливно-відпливна зона – частина берега та мор. дна, яка знаходиться між горизонтами мін. рівня води при відпливі та макс. – під час припливу. При висоті припливів понад 10 м і на похилих берегах Л. може мати значну (до декількох кілометрів) ширину. Суміжні перехідні зони, які містяться нижче та вище Л., називають відповідно сублітораллю та супралітораллю. На відкритих берегах Л. включає берег. відмілину, де відбувається активна взаємодія хвиль з дном і формується акумулятивна тераса. До Л. відносять також ділянки дна з глибинами, які відповідають нижній межі дії хвиль (до 50 м, переважно 10–30 м). У Чорному й Азов. морях, де припливні явища не проявляються, існує прибережна зона з характер. для Л. властивостями. Вона знаходиться між верх. та нижньою межами прибою і називається псевдолітораллю. Л. зазнає знач. коливань т-ри води, інтенсивності соняч. освітлення, солоності води, дії хвиль і течій. Флора та фауна Л. характеризуються великим різноманіттям і продуктивністю.

У лімнології Л. – зона від урізання води до нижньої межі поширення вищих водних рослин і багатоклітинних водоростей (макрофітів). Ін. лімнол. визначення Л. – зона, в межах якої сонячне світло досягає дна водойми. Глиб. поширення озер. літоралі в основному не перевищує 5–7 м. На водосховищах, на відміну від озер, Л. активно формується за рахунок перероблення берегів і розвитку прибереж. відмілин. Такі процеси відбуваються в серед. і нижніх (за течією) ділянках водосховищ Дніпров. каскаду. У верхів’ях цих водосховищ мілководдя, зайняті водною рослинністю, мають суціл. поширення. У їх межах формуються ландшафти, які аналогічні літоральним. Глиб. на зовн. краї прибереж. відмілин і в зоні мілководь дніпров. водосховищ складає 2–3 м. У водосховищах з великими коливаннями рівня межі мілководь, на відміну від озер. Л., непостійні. У водоймах Л. відіграє важливу роль у самоочищенні води завдяки фільтрації в піщаних відкладах при короткочас. коливаннях рівня на відкритих ділянках і за рахунок заростей макрофітів, які виконують функції природ. біофільт­рів, сприяючи седиментації, сорбції та біол. акумуляції розчинених і завислих забруднюючих речовин. На закритих від хвилювання і нагонів ділянках Л., зайнятих макрофітами, відбувається нерест і нагул багатьох видів риб. На Л. морів і внутр.водойм формуються специф. відклади.

Літ.: Зимбалевская Л. Н., Плигин Ю. В., Хороших Л. А. и др. Структура и сукцессии литоральных биоценозов днепровских водохранилищ. 1987; Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології: Підруч. 2008 (обидві – Київ).

С. С. Дубняк

Стаття оновлена: 2016