Літосфера - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літосфера

ЛІТОСФЕ́РА (від літо… і сфера) – верхня оболонка Землі. Термін «Л.» запропонував 1916 амер. геолог Дж. Баррелл. Його тривалий час використовували як синонім до терміну «Земна кора». Нині у складі Л. виокремлюють земну кору та верхню мантію Землі до астеносфери. Ці частини розділяються між собою границею Мохоровичича. Верхня межа Л. обмежується атмосферою та гідросферою, нижня є нечіткою і визначається різким зменшенням в’язкості порід і зміною швидкості поширення сейсміч. хвиль. Потуж. Л. змінюється від 5-ти до 200 км. Під материками вона досягає від 25-ти до 200 км (мін. – під молодими гірськими утвореннями, вулканіч. дугами та континент. рифт. зонами, макс. – під щитами древніх платформ), під океанами – від 5-ти до 100 км (мін. – під серединно-океаніч. хребтами, макс. – на периферії океанів).

У будові Л. розрізняють рухливі зони (складчасті пояси) та відносно стабіл. платформи. Найбільші структурні одиниці Л. – літосферні плити, розміри яких у поперечнику становлять 1–10 тис. км. У сучасну епоху Л. розділена на 7 гол. і декілька дрібніших плит. Межі плит є зонами макс. тектон., сейсміч. і вулканіч. активності. Рух літосфер. плит і блоків, а також його можливі причини вивчає геодинаміка.

Літ.: Бурьянов В. Б. и др. Геологическая модель тектоносферы Украины. К., 1985; Соллогуб В. Б. Литосфера Укра­ины. К., 1986; Хаин В. Е., Короновский Н. В. Планета Земля от ядра до ионосферы. Москва, 2007; Рудько Г., Адаменко О. Землелогія (еколого-ресурсна безпека Землі). К., 2009.

О. В. Ковтонюк

Стаття оновлена: 2016