Літус Микола Гнатович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літус Микола Гнатович

ЛІ́ТУС Микола Гнатович (15. 01. 1925, с. Цибулеве Знам’ян. р-ну, нині Кіровогр. обл.) – кінорежисер. Засл. діяч мист-в України (2005). Чл. НСКінУ (1989). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. істор. ф-т Кіров. пед. ін-ту (РФ, 1950), ВДІК (Москва, 1955; майстерня Г. Александрова). Поставив на Сталін­абад. студії худож. фільмів (нині Душанбе) стрічку «Мій друг Наврузов» (1957, спів­авт.). Працював 1957–96 на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­жен­ка; водночас 1968–83 викладав у Ін-ті театр. мист-ва (обидва – Київ). Зняв ігрові стрічки: «Веселка» (1959), «Звичайна історія» (1960, спів­авт.), «Королева бензоколонки» (1963, спів­авт.), «Дні льотні» (1966, спів­авт.), «Лише три тижні» (1971, спів­авт.), «Якщо ти підеш» (1977, спів­авт.), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, спів­авт.), «Подолання» (1982, спів­авт.), «На крутозламі», «Пароль знали двоє» (обидві – 1985), «Випадок із газетної практики» (1987), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У Бога мертвих немає» (1999). На студії «Київнаукфільм» створив неігрові фільми: «Київський театр імені Франка» (1968), «Гра­дус падіння», «Врятуй людину» (обидва – 1973), «Співають сол­дати» (1974), «Південні траси» (1975). Л. – майстер жанр. кіно, його фільми мали великий успіх у глядац. аудиторії.

Літ.: Кино и время. Режиссеры советского художественного кино. Мос­ква, 1963. Вып. 3.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2016