Літус Ольга Вікторівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Літус Ольга Вікторівна

ЛІ́ТУС Ольга Вікторівна (15. 12. 1952, Полтава) – майстриня-флористка, поетеса. Засл. майстер нар. творчості України (2011). Чл. ТО полтав. художників «Живопис» (2011). Переможець у номінації «Нар. майстер» Нац. Сорочин. ярмарку (Полтав. обл., 2012). Закін. Терноп. респ. шко­лу декораторів-рекламознавців (1975; викл. І. Дуда), Полтав. кооп. ін-т (1989, заочно). Працювала 1983–88 у ньому: лаборант каф. технології торгівлі, ст. товарознавець матеріал.-тех. по­стачання; на твор. роботі; 1998–2003 – інж. торг. відділу Полтав. хлібокомбінату; 2003–06 – нач. відділу реклами та зв’яз­ків з громадськістю Укр. універ­сал. біржі (Полтава). Створює об’ємні панно, картини в нар. стилі за мотивами казок народів світу, логотипи фірм аграр. напряму з ретельно відшліфов. і розписаних трьома кольорами зерен пшениці, гречки, проса, а також насіння огірків, кавунів, динь, кісточок плодів аличі, слив, абрикос, вишень, черешень, калини, винограду, гінкго білоби, обліпихи тощо, приклеюючи їх під кутами 30°, 45°, 90° та покриваючи лаком у кілька шарів. Переважають образи птахів, риб і бджіл, орнаменти. Учасниця обл., всеукр., зарубіж. мист. виставок від 2007. Персон. – у Полтаві (2007–08, 2010, 2012), с. Бі­їв­ці (Лубен. р-н Полтав. обл., 2008), Києві (2008, 2010), Берліні (2010–11). Авторка поет. зб. «Струни серця» (1999), «Від серця до серця» (2000; обидві – Полтава). Деякі роботи зберігаються у Нац. центрі нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ), Терноп. ХМ.

Тв.: панно – «Качечки» (2001), «Курочка й півник» (2002), «Квіти» (2005), «Червона калина – моя Україна» (2011), «Квітуча Україна», «Бджілки-трудівниці» (обидва – 2012), «Сич», «Полтавські квіти», триптих «Яку ж квіточку зірвати, щоб курочці подарувати?» (усі – 2013), «Серце палає коханням» (2014).

Літ.: Ярошенко Г. Для декорування своїх картин Ольга Літус використовує… кісточки рослин // Веч. Полтава. 2008, 21 лют.; Виставка флорамозаїки Ольги Літус: Буклет. П., 2012; Буцька Н. Ольга Літус // Буцька Н. Полтавці: від «Я» до «Ми». П., 2014.

Н. М. Буцька

Стаття оновлена: 2016