ЛІ́ФШИЦЬ Євген Михайлович (08(21). 02. 1915, Харків — 29. 10. 1985, Мос­ква) — фізик. Син Михайла, брат Іллі Ліфшиців. Доктор фізико-математичних наук (1939), академік АН СРСР (1979). Сталін. (1954), Ленін. (1962), ім. Л. Ландау АН СРСР (1974) премії. Закін. Харків. політех. ін­ститут (1933). Працював 1933–38 у Харків. фіз.-тех. ін­ституті; 1939–85 — в Ін­ституті фіз. про­блем АН СРСР (Москва). Понад 30 р. був заст. гол. ред. «Журнала эксперимен­тальной и теоретической физики». Разом з Л. Ландау побудував теорію доменів у феромагнетиках і вивів рівня­н­ня руху магніт. моменту (рівня­н­ня Лан­дау–Л., 1935); у теорії фазових пере­ходів встановив критерій, що до­зволив дати повну класифікацію можливих пере­ходів ІІ роду (критерій Л., 1941); побу­дував теорію не­стійкостей Все­світу, що роз­ширюється (1946); разом з І. Халатниковим і В. Белінським зна­йшов заг. космол. роз­вʼязок рівня­н­ня Айнштайна з особливістю в часі (1970–72). Важливе місце в його твор. спад­щині посідає «Курс теоретической физики» (в 10 т., Москва, 1940–79; уві­йшов в історію як «Ландау и Лифшиц»).