Ліхно Леонід Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліхно Леонід Павлович

ЛІХНО́ Леонід Павлович (20. 05. 1941, Харків – 27. 12. 2002, Полтава, похов. у Харкові) – волейболіст (зв’язковий), тренер. М. сп. (1967). Засл. тренер України (1978). Закін. Харків. ун-т (1972). Бронз. призер Кубка СРСР (1973), володар Кубка України (1972–73). Виступав за харків. команди «Буревісник» (1965, 1967–69), «ДБК» (1966, 1969–73 – капітан), «Локомотив» (1973–75 – капітан, граючий тренер), гол. тренером якої працював від 1975 (з перер­вою). Тренери – В. Пономаренко, В. Ти­тар. Гол. тренер команди чемпіонів світу серед залізничників на базі команди «Локомотив» (1975, 1979, 1983, Харків), молодіж. (1978–80), 2-ї (1980–84) збір. команд СРСР, чол. збір. команд України (1980–84, 1996–2002), Сирії (1986–89). Під його кер-вом «Локомотив» знову ви­йшов до вищої ліги чемпіонатів СРСР, став бронз. призером чемпіонату СРСР (1978), чемпіоном України (1976, 1977, 1981, 1994, 1996, 2001–02), літньої Спартакіади України (1979), володарем (2001–02) та сріб. призером (1992–93, 1999–2000, 2000–01) Кубків України; молодіжна збірна команда СРСР була чемпіоном Європи (1979); збірна команда України – бронз. призером Спартакіади народів СРСР (1983), фіналістом чемпіонатів Європи (1997) та світу (1998). Серед вихованців – м. сп. С. Абрамов, С. Орда, М. Падалка, С. Федоров, П. Чухраєв.

Літ.: Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925–2000 гг. Х., 2004; Столбецов О. Пять лет без Леонида Лихно // Веч. Харьков. 2007, 27 дек.; Український волейбол. Здобутки та сьогодення. К., 2009.

Н. О. Романова, О. О. Щур

Стаття оновлена: 2016