Ліщин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ліщин

ЛІ́ЩИН – село Житомирського району Житомирської області. Ліщин. сільс. раді підпорядк. с. Тарасівка. Знаходиться на р. Гуйва (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 20 км від рай. і обл. центру та за­­лізнич. ст. Житомир. Пл. 47,3 км2. За переписом насел. 2001, проживало 1265 осіб, станом на 2015 – 1264 особи; переважно українці. Залізнич. зупинк. пункт. За 2 км проходить автомобіл. шлях Сквира (Київ. обл.) – Житомир. Назва села походить від урочища Ліщин. ліс, яке і нині знаходиться на лівому березі Гуйви. Побл. нього і виник Л., а на правому березі тривалий час існувало окреме с. Тулин (у 2-й пол. 20 ст. насел. пункти об’єд­­нано). У Л. та його околицях виявлено артефакти черняхів. культури, залишки зброї, побут. речей, знарядь праці древлян, рим. монети, наконечники стріл і спи­­сів татаро-монголів. За твердженням низки дослідників, тутешнє поселення входило до Древлян. племін. союзу та було повністю зруйноване у 2-й пол. 13 ст. під час татаро-монгол. навали. Вперше Л. згадується у писем. джерелах 2-ї пол. 16 ст. Він входив до Великого князівства Литовського, від 1569 – до Польщі. Здавна у Л. мешкала значна євр. громада, тут проходив торг. шлях Житомир–Бердичів (нині Житомир. обл.). Євреї почали селитися на тер. Замк. гори (на лівому березі Гуйви). 1618 поселення згадується як м-ко Лесчин. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­­ницького, гайдамац. русі, Коліїв­­щині, повстанні під кер-вом С. Палія. Тривалий час навколиш. землями володіли польс. магнати Поляновські. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. відійшов до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Житомир. пов. Волин. губ. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. мешкало бл. 1,7 тис. осіб, діяли церква, синагога та костел, працювали 2 водяні млини, ф-ка смоли, 12 магазинів, налічувалося 16 ремісників. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У 1920-х рр. статус м-ка скасовано, відтоді – село. 1923–25 – у складі Андрушів., травень–вересень 1925 – Левків., 1925–30 – Іванків., 1930–62 та від 1965 – Житомир. (до 1939 – Троянівський), 1962–65 – Коростишів. р-нів; від 1932 – Київ., від 1937 – Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 370-ти померлих від голоду), зазнали сталін. репресій. Від серед. липня 1941 до кін. 1943 – під нім.-фашист. окупацією. За визволення села (двічі – у листопаді та грудні 1943) точилися запек­лі бої, тут загинуло багато рад. воїнів, зокрема Герой Рад. Союзу І. Тхагушев (похов. у брат. могилі в Л.). На фронтах 2-ї світ. війни загинули 202 односельці. Нині у Л. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. За межами села здобула популярність фольк­лорна група «Ліщинонька». Па­­м’ятки арх-ри заг.-держ. значення поч. 19 ст.: цегляні садиб. будинок у стилі класицизму та Троїц. костел з дзвіницею у стилі пізнього бароко (нині УПЦ МП; обидва споруджені на кошти Поляновських). Троїц. костел є тринав. базилікою з низькими бічними навами, остан. барок. взір­цем в Україні (за часом зведення), один з яскравих прикладів міжконфес. трансформації культ. споруди. Гол. фасад виконаний у дорич. ордері, оздоблений горизонт. рустом. Фасад фланкований спареними пілястрами, що спираються на цоколь та несуть дорич. антаблемент, і завершений трикут. фронтоном з декор. вазами по кутах. Симетр. композиція гол. фасаду посилена потуж. приземкуватими обелісками, закріпленими на кутах бічних нав. У центр. наві облаштовано великі прямокутні вікна, у бічних – напівциркульні. Перекриття центр. нави – напівциркул. склепіння з розпалубками, бічних – хрещаті склепіння. Інтер’єр вирішений в іонічному ордері. Дзвіниця квадратна в плані, двох’ярусна з намет. завершенням. Діє також громада євангел. християн-баптистів. Ліщин. палац одноповерховий, прямокутний у плані, з двома бічними ризалітами, акцентованими на гол. фасаді чотирьохколон. портиками. Вікна будівлі оздоблені прямими сандриками, кути підсилені пілястрами, над стінами виступає карниз простого профілю, їхні площини на рівні сандриків прикрашені ампір. гірляндами. Нині будівля в аварій. стані, дві з восьми колон не збереглися. 1825 у садибі відбулася зустріч представників Пд. т-ва та Т-ва об’єдна­них слов’ян. Встановлено пам’ятник «Матері», обеліск Слави воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ятні знаки жертвам голодомору та політ. репресій і на місці боїв за визволення села від нім.-фашист. окупації. У Тарасівці народився співак, засл. арт. України В. Коваленко. Серед видат. уродженців Л. – правознавець, письменник А. Драга (мешкає у Москві), шахтар, Герой Соц. Праці Б. Сте­ценко.

Літ.: Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 1. Почаев, 1898; Войтенко А. Б., Іващенко О. М., Кузьмін О. С. та ін. Житомирщина: Істор. нарис: Навч. посіб. Ж., 2003; Згадуючи минуле, думаємо про майбутнє: Нариси, присвяч. 40-річчю з часу відновлення Житомир. р-ну. Ж., 2005; Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична: Краєзн. нариси. Ж., 2009; Івановська С. Серед полів і ставків над річкою Гуйвою… // Сільс. життя. 2009, 24 квіт.; Панченко С. Криваві бої за Ліщин // Сільс. життя. 2014, 7 листоп.

С. Ю. Панченко

Стаття оновлена: 2016