Ліщинський Іван

ЛІЩИ́НСЬКИЙ Іван (1883, с. Під­михайля, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 10. 02. 1941, Львів) — педагог, громадсько-політичний діяч. За­кін. учител. семінарію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), згодом — пед. курси, склав іспит на вчителя виділових шкіл. До 1914 викладав у виділовій школі у м. Дрогобич (нині Львів. обл.). Під час 1-ї світової вій­ни воював у австро-угор. армії. В період ЗУНР — чл. Дрогоб. повіт. комісаріату, шкіл. ін­спектор, четар УГА. Від 1921 учителював в укр. приват. школі у Львові. Член управи товариства «Взаємна поміч нар. учительства», ред. ж. «Учительське слово» (1921–22), голова Організації українців Львова (1922–26). Брав участь у створен­ні УНДО (1925), був шкіл. референтом його ЦК (до 1930). У 1928 обраний послом сейму Польщі від Блоку нац. меншин. 9 вересня 1930 заарешт., 29 квітня 1931 за нешанува­н­ня влади та заклики до антипольс. ви­ступів засудж. до 2-х р. увʼязне­н­ня. Звільнений після роз­гляду касації. Надалі актив. участі в громад.-політ. житті не брав, за­ймався пере­важно пед. діяльністю. Публікував стат­ті в часописах «Діло», «Учительське слово», «Життя і школа», «Шлях вихова­н­ня й на­вча­н­ня» та ін.

Завантажити статтю