Лляна промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лляна промисловість

ЛЛЯНА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь текстильної промисловості, підприємства якої виробляють тканини з лляної пряжі. Розрізняють лляні тканини побут. призначення (платтяно-білизняні, полотна вибілені, скатерки, рушники, серветки тощо) і тех. тканини (парусина брезентова, бортівка, пожежні рукави, тарні тканини, двонитка та ін.). Лляні нитки, як особливо міцні, застосовують у взуттєвій і полігр. пром-стях, для виготовлення сіток. Для виготовлення лляних тканин підпр-ва використовують льоноволокно, що виробляють з льону-довгунцю. Посіви льону-довгунцю зосере­джені у Житомир., Черніг., Сум. областях. Крім того, у вироб-ві за­стосовують хім. нитки, бавовн. пряжу. Найбільші підпр-ва: ТОВ «Лінен оф Десна» (м. Глухів Сум. обл.), ПрАТ «Новоград-Волинський льонозавод», ПАТи «“Ста­росамбірський” Льонокомбінат» (Львів. обл.), «Харківський канатний завод», приватне підпр-во «Ярослав» (Київ). Л. п. є суміжною з льонарством – специф. галуззю рослинництва, процес вироб-ва якої має 2 вироб. цикли: вирощування і збирання льону та переробка льоносировини. Параметри якості льонопродукції визначаються на кожній стадії вироб-ва. Особливістю продукції льонарства є те, що під час зберігання, навіть за сприятл. умов, сусп. корисність її поступово знижується. Сучасні сорти льону-довгунцю дають змогу отримувати підпр-вам льо­нотресту номером 1,5–2,0, однак у процесі післязбирал. доробки якість сировини погіршується до номера 1,0 і нижче. Впровадження високоврожай. сортів льону та інновац. технологій вироб-ва і первин. переробки льонопродукції сприяє підвищенню її якості, що дозволить повніше задовольнити потребу в сировині для перероб. галузі Л. п.

Вироб-во лляних тканин кус­тар. способом відоме ще за часів Київ. Русі. Як галузь пром. вироб-ва Л. п. виникла в 1-й пол. 18 ст. у вигляді полотн. і парусин. мануфактур, у 2-й пол. 19 ст. почали створюватися ф-ки. 1913 у Л. п. Рос. імперії нараховувалося 358 тис. веретен і 16 тис. ткац. верстатів, бл. 90 % яких зосереджувалося у центр., пн.-зх. і зх. р-нах країни. Було вироблено 121,4 млн погон. м лляних тканин. Рос. імперія хоч і мала значні сировинні ресурси, однак Л. п. була розвинута недостатньо. Чимало льоноволокна, парусини експортувалося до Зх. Європи. В СРСР Л. п. розвивалася швидкими темпами: проведено стандартизацію сировини, напівфабрикатів і готових виробів, здійснено спеціалізацію підпр-в, створ. надійну сировинну базу, реконструйовано на новій тех. базі наявні і збудовано потужні високомеханізов. нові підпр-ва Л. п. 1968 в країні вироблено 699 млн погон. м лляних тканин, що в 5,7 раза більше, ніж 1913 і в 2,5 раза більше порівняно з 1940. СРСР за вироб-вом лляних тканин 1968 посів 1-е м. у світі. В Україні мануфактурне вироб-во лляних тканин виникло у 18 ст., створ. низку полотн. мануфактур переважно в пн. частині України. Однак знач. розвитку вони не набули. Л. п. тут почала розвиватися у 1920-і рр. на базі безперерв. зростання обсягу вироб-ва льоноволокна, яке 1968 становило 18 % заг.-союз. об’сяну. Посівні площі льону в Україні зосереджені переважно в пд.-зх. екон. р-ні і становили 236,4 тис. га; валовий збір льоноволокна – 72,7 тис. т, що майже у 4 рази більше, ніж 1940. Спочатку в Україні розвивалася переважно пром-сть первин. обробки льону. 1969 діяло 18 держ. льонозаводів: 8 – у Черніг., 6 – у Житомир. та по одному у Волин., Київ., Львів. і Рівнен. облас­тях. Крім того, льон на волокно переробляли в колгоспах Волин., Жи­томир., Івано-Фр., Київ., Львів., Рівнен., Чернів. областей. 1962 уведений в експлуатацію Житомирський льонокомбінат, 1964 – Рівнен. льонокомбінат (див. «Т-Стиль»). Відтоді бере поч. льонопереробна пром-сть України. Крім цих потуж. підпр-в, переробленням льоноволокна займалися 2 невеликі ф-ки – Коростен. (Житомир. обл.) і Марчишино-будська (Сум. обл.). Завдяки розвитку машинобудування для легкої пром-сті на льонокомбінатах встанов­лено автомат. льоночесальні, швидкохідні стрічк. та рівничні машини. У мокрому прядінні почали застосовувати кільцеві, а в сухому – швидкохідні прядил. машини. Ткац. ф-ки устатковано автомат. ткац. верстатами. Впроваджено механізацію й автоматизацію вибілювання, фарбування й сушіння тканин. 1968 в Л. п. України було 70,0 тис. прядил. веретен і 2371 ткац. верстат. Осн. пром.-вироб. фонди зросли 1965–68 на 30 %. У результаті проведених заходів значно покращилися тех.-екон. показники галузі. Заг. обсяг вироб-ва лляних тканин зріс 1968 порівняно з 1940 у 23 рази (див. Табл. 1).

Україна давала бл. 7 % заг.-союз. вироб-ва лляних тканин (1940 – 0,7 %). У структурі текстил. пром-сті питома вага Л. п. становила 11,3 % (1940 – 0,7 %). Проблеми Л. п. розробляв ВНДІ льонар. пром-сті у Москві. Найбільш прибутковими галузі льонарства в Україні були у 1975–80-і рр., коли посівні площі цієї культури в серед. складали 230–240 тис. га, а валове вироб-во становило 120 тис. т волокна щороку. Рентабельність галузі складала 80–120 % і вироб-во льону приносило госп-вам більше половини грош. надходжень від усіх рослинниц. галузей. Крім того, вітчизн. льонозаводи щорічно експортували в зх. країни значні обсяги льоноволокна. Галузь льонарства має заверш. цикл вироб-ва – від вирощування льоносировини до одержання готових виробів. Цей фактор обумовлює його конкурентні переваги над ін. рослинниц. галузями, які потребують повного чи часткового імпорту сировини. Лляне волокно за питомою вагою посідало 3-є м. у балансі сировини текстил. пром-сті України після вироб-ва бавовни та хім. волокон. Льонарство відігравало вагому роль у забезпеченні насел. та нар. госп-ва одягом, побут. і тех. тканинами. Упродовж 1990–2011 відбулися кількісні й якісні зміни у вироб-ві льоноволокна як в Україні, так і у світі. Необхідно відзначити суттєве скорочення посів. площ у світі під льоном-довгунцем, які у ці роки зменшилися на 76 %. Позитив. тенденцією у вироб-ві льоноволокна є підвищення урожайності культури за цей період майже у 2 рази. Якщо 1990 середньосвіт. урожайність льону (в перерахунку на волокно) становила 6,6 ц/га, то у 2011 – 12,8 ц/га, хоча порівняно з 2008–10 цей показник є низьким. За рахунок росту врожайності культури вироб-во льоноволокна у світі щороку зростало, та лише від 2010 почало зменшуватися щороку прибл. на 300 тис. т. Осн. причиною згортання льоновиробництва у світі є скорочення площ посіву льону-довгунцю у колиш. країнах СРСР, насамперед в Україні, РФ і Білорусі. Так, 1990 на ці країни припадало 73 % усіх площ посіву. Нині ж ситуація значно змінилася – найбільше посів. площ під льоном-довгунцем зосереджено у Франції – 25 %, 2-е та 3-є м. посідають Білорусь та РФ – 24 та 20 % відповідно, знач. є площі у Китаї – 13 %. В Україні зайнято всього 1–2 % усіх світ. посів. площ. По­сіви льону-довгунцю та вироб-во лляного волокна в Україні зведені майже нанівець (див. Табл. 2).

В Україні поглиблюється процес інтеграції до світ. системи господарювання, тому питання розвитку льонопром. комплексу країни в системі світ. ринку набуло особливо важливого значення. Але існує низка проблем, пов’язаних із невиваженими підходами до здійснення зовн.-екон. діяльності. Напр., неoпти­мaл. зовн.-торг. відносини без послідовно обґрунтов. держ. регулювання ще більше посилюють диспропорції, які склалися в льoнопром. комплексі нац. економіки. З ін. боку, негат. явища у функціонуванні внутр. ринку знаходять своє відображення в якіс. характеристиках стану зовн. торгівлі льoнопро­дукцiєю. Результатом деструктив. процесів є вимушена орієнтація ринку сирoвини для текстил. пром-сті на експорт, який при незавантажених віт­чизн. потужностях підпр-в Л. п. досяг знач. розмірів. Це потребує концептуал. перегляду умов його подальшого зростання з урахуванням стратег. цілей розвитку льoнопром. підкомплексу України (максимально можливе забезпечення насел. лляними тканинами та формування експорт. потенціалу, а також збільшення в ньому частки готових кoнкуpентoспромож. виробів). Перспект. напрями укр. експорту льoноволокна і лляних тканин потрібно розглядати з позиції світ. інтеграц. процесів. В усьому світі відбувається підвищення попиту на натурал. волокна та зацікавленість у використанні продукції льонарства за різними напрямами. Маркетинг. дослідж. кон’юнктури світ. ринку та попиту на продукцію текстил. пром-сті, проведені на основі оглядів міжнар. виставок моди, тканин і трикотажу свідчать, що лляні тканини, льоновмісні полотна та вироби з них є лідером не тільки на ниніш. ринку, але й у майбутньому. У зх.-єв­роп. структурі споживання лляних тканин на одягово-білизн. асортимент припадає 60–75 % їх вироб-ва, зокрема на споживання трикотаж. полотен – 14–45 %. На європ. ринку потреба в льоноволокні становить 120 тис. т на рік та має тенденцію до зростання. У тих самих обсягах оцінюється попит амер. ринку. Нині потреба у лляному волокні задовольняється на 70–80 %. Для рівноправ. співроб-вa України на світ. ринку важливим чинником є вступ до СОТ, що полегшило доступ до світ. ринку, зменшило митні тарифні ба­р’єри, розширило ринки збуту. Проте існують і певні загрози після вступу України в світ. екон. спільноту, зокрема це слабкість конкурент. позицій вітчизн. льо­нoвиробників, що пояснюється високим рівнем затрат та цін на вітчизн. льон порівняно зі світовим. Крім того, необхідно відзначити низьку ефективність вітчизн. льoновиробництва, обу­мовлену тех.-технол. відсталістю галузі, невідповідність тех. регламентів на текстиль директивам ЄС, недостат. рівень інновац. розвитку вітчизн. льонопром. підпр-в. Усі ці обставини негативно відображаються на конкурентоспроможності віт­чизн. льoнопродукції, сприяють збільшенню масштабів імпорту дешевої льoносировини перероб. підпр-ми (див. Табл. 3). Для вироб-ва продукції легкої пром-сті в Україні майже відсутня власна сировинна база, тому всю сировину імпортують. Нині гостро стоїть питання забезпечення підпр-в вітчизн. сировиною, тому вирощування луб’яних культур в Україні має перспективу. За останні роки спостерігається посилення інтересу до вироб-ва продукції з натурал. волокон, з-по­між яких провідне місце посідає льоноволокно. Актуальність подальшого розвитку вироб-ва та використання льону-довгунцю в Україні та світі зумовлена такими чинниками: обмеженістю джерел сировини для вироб-ва штуч. волокон, а лляні волокна належать до категорії постійно поновлюв. природ. сировини; підвищенням рівня екологізації середовища існування людей у зв’язку із широким застосуванням продукції з льону; зменшенням антропол. навантаження на природне середовище шляхом використання льоноволокна під час вироб-ва композиц. матеріалів, що легко під­да­ються утилізації; застосуванням волокна та костриці льону для вироб-ва целюлози, різних видів паперу і картону на противагу вирубкам лісу. Продукція з льону дуже якісна, екол. та застосовується у різних галузях економіки України. Вирощування луб’яних культур в Україні дасть можливість створити додатково десятки тисяч робочих місць та значно збільшити надходження до бюджету. Відродження галузі льонарства та підпр-в первин. переробки льоносировини потребує комплекс. підходу до поетап. упровадження заходів, спрямов. на реформування діючих організац. форм господарювання та розвиток інтеграц. процесів і кооперації структур, що сприятимуть ефектив. взаємодії всіх учасників технол. ланцюга – від вирощування до вироб-ва кінцевої продукції з льону для задоволення потреб споживачів; тех.-технол. переоснащення підпр-в з вироб-ва і первин. перероб­ки льону; вирішення проблеми ефектив. держ. підтримки товаровиробників льону. Наук. питання розвитку Л. п. та льонарства в Україні розробляють фахівці Київ. НДІ текстил.-галантерей. пром-сті, Київ. ун-ту технологій та дизайну, Херсон. тех. ун-ту, Житомир. агроекол. ун-ту, Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України (Київ), Дослід. станції луб’яних культур Ін-ту с. госп-ва Пн. Сх. НААНУ (м. Глухів).

Літ.: Голобородько П. А., Ситник В. П., Баранник В. Г. Льонарство та коноплярство: проблеми і перспективи // Селекція, технологія вироб-ва та первин. переробки льону і конопель. Глухів, 2000; Кругла Н. А., Вергунов В. А. Історія розвитку льонарства в Україні: Навч. посіб. Хн., 2002; Карпець І. П., Скорченко А. Ф., Чурсіна Л. А. та ін. Ви­робництво льоноволокна та його використання. К., 2002; Живетин В. В., Гинз­бург Л. Н., Ольшанская О. М. Лен и его комплексное использование. Москва, 2002; Наумов О. Б. Стратегія розвитку сировинної бази текстильної промисловості. Хн., 2005; Сисоєнко І. А. Вплив інтеграційних процесів на розвиток льонопереробної галузі // ЛП. 2007. № 4; Лузан Ю. Я., Нелеп В. М., Головня О. М. Криза льонарства та шляхи її подолання // Економіка АПК. 2008. № 3; Кузьміна Т. О., Чурсіна Л. А., Тіхосова Г. А. Якість і стандартизація модифікованих волокон. Хн., 2009; Головня О. М. Значення та перспективи відродження льонарства в підприємствах льонопродуктового підкомплексу // Зб. наук. пр. Таврій. агротехнол. ун-ту. Сер. Екон. науки. Мелітополь, 2010. № 2(10); Сафонов Ю. М. Стратегія і структура: економічний стан потенціалу сировинного комплексу текс­тильної промисловості України // Ефек­тивна економіка. 2011. № 2; Кравчук Н. І. Сучасні тенденції льоновиробництва в Україні та світі // Зб. наук. пр. Таврій. агротехнол. ун-ту. Сер. Екон. науки. 2013. № 1(2).

І. П. Науменко

Стаття оновлена: 2016