Лобанов Леонід Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лобанов Леонід Григорович

ЛОБА́НОВ Леонід Григорович (23. 02. 1921, с. Новопокровка, нині Пн.-Ка­захстан. обл., Казахстан – 25. 05. 1982, Київ) – поет. Учасник 2-ї світ. війни. Втратив зір. Закін. Київ. ун-т (1947). Жив в Україні. Писав рос. мовою. Перша збірка – «Свет» (Л., 1947). У творах Л. центр. місце відведено темі війни: зб. «Утро Родины» (1950), «Такие не сдаются: Стихи и по­эма» (1957), «Дорогами бурь: Сти­хи и поэма» (1958), «Мужество» (1959), «Зримое чудо» (1963), «Проба жизнью» (1968), «Верю, люблю, утверждаю: Сти­хотворения и поэмы» (1969), «До последнего вздоха: Стихи и поэмы» (1974). Писав також для дітей (зб. «Быть хвастуньей не хочу», 1971). Підготував зб. вибр. творів «Под пальцами тре­пещут лепестки» (1973), «Кончилось знойное лето» (1980). Усі зазначені книги видано в Києві. Укр. мотиви відображено у вір­шах «Т. Г. Шевченко», «Украина, моя Украина», «Почки киевских каштанов» та ін. Деякі власні поезії переклав укр. мовою.

Літ.: Самійленко А. Слово поета-воїна // Дніпро. 1948. № 2; Шевелев Н. «Опаленный дыханием молний...» // Радуга. 1967. № 6; Кравець О. По крутой дороге: [К 60-летию со дня рожд. поэта] // Там само. 1981. № 7.

Л. С. Литвиненко

Стаття оновлена: 2016