Лобачевський Стефан Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лобачевський Стефан Володимирович

ЛОБАЧЕ́ВСЬКИЙ Стефан Володимирович (28. 10. 1873, с. Вільшанка Єлисаветгр. пов. Херсон. губ., нині смт Кіровогр. обл. – після 03. 11. 1931) – церковний діяч РПЦ. Навч. в Одес. духов. семінарії, закін. Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1898). У 1907 здобув ступ. магістра богослов’я. Працював у Тульс. духов. семінарії (Росія), Катеринослав. реал. уч-щі (нині Дніпро) та навч. закладах Одеси – 2-й чол. г-зії, Ма­ріїн. жін. г-зії. Висвяч. на священика (1900), душпастирював у Одесі в Спасо-Преображен. кафедрал. соборі, Покров. церкві, Успен. соборі. Входив до складу Херсон. духов. консисторії. Досліджував життєвий шлях та вчення засн. сх. християн. чернецтва св. Антонія Єгипетського. Автор праці «Св. Антоний Великий (его жизнь, писания и нравствен­но-подвижническое учение)» (О., 1906). Від поч. 1920-х рр. зазнавав переслідувань з боку рад. органів держ. безпеки. 1931 висланий до Казахстану, подальша доля невідома (ймовірно, по­мер на засланні). Реабіліт. 1959.

Літ.: Луговий О. М., Файда О. В. Одесь­кий церковний історик С. В. Лобачевський // Laurea I. Антич. мир и Средние века. Х., 2015.

О. М. Луговий, О. В. Файда

Стаття оновлена: 2016