Лобода Андрій Митрофанович

Визначення і загальна характеристика

ЛОБОДА́ Андрій Митрофанович (14(26). 06. 1871, м. Свенцяни Вілен. губ., нині Швенчьоніс, Литва — 01. 01. 1931, Київ) — фольк­лорист, етнограф, літературо­знавець. Акад. ВУАН (1922), член-кореспондент РАН (1924). Дійсний член НТШ (1924). Велика золота медаль Всесоюз. геогр. товариства (1927). Закін. Катеринослав. класичну гімназію (нині Дніпро, 1890), Університет св. Володимира у Києві (1894), де й працював: від 1898 — приват-доцент, 1904–22 — професор кафедри рос. літ-ри, водночас 1914–18 — гол. ред. «Университетских известий». Один з ініціаторів повтор. відкриття 1906 Вищих. жін. курсів у Києві та співзасн. Укр. університету, проф. цих закладів. Від 1922 — професор кафедри історії рос. літ-ри Київ. ІНО. Від 1921 — директор Етногр. комісії, 1922 — голова Комісії краєзнавства, 1923–25 — віце-президент ВУАН. Засн. і гол. ред. «Етнографічного вісника» (1925–31). Наукові дослідження: епос сх. слов’ян, історія рос. і укр. літ-ри, театр, етнографія. Автор «Лекций по народной словесности» (К., 1912), матеріалів з істор. вивчення фольклору: «З пісень на Україні про світову війну 1914–1918 рр.» // «Етнографічний віс­ник» (1927, кн. 4), «Від частушки до пісні “довгої”» // там само (1928, кн. 7) та укр. етнографії: «Сучасний стан і чергові завдан­ня української етнографії» // там само (1925, кн. 1), «Заклик В. Гна­тюка записувати етнографічні матеріали» // «Записки Історично-філологічного відділу ВУАН» (К., 1927, кн. 10) та ін. Л. також належать праці «Причинки до характеристики давнього київського бурсацтва» // «Записки Укра­їнського наукового товариства у Києві» (1908, кн. 2), «До літературної історії Кулішевих “Записок о Южной Руси”» // «Записки Історично-філологічного відділу ВУАН» (1923, кн. 2–3); розвідки про творчість В. Антоновича, П. Куліша, М. Максимовича, О. Пушкіна, Т. Шевченка та ін. Л. був прихильником істор. вивчення фольклору, відкидав постулати міфол. школи, хоча користувався прийомами міграц.-порівнял. аналізу, прагнув розкрити соц.-істор. і культурно-по­бут. основу твору. Проблему нар. творчості Т. Шевченка розглядав у ст. «Шевченко, як голос народної душі» («Тарас Шевченко», 1921), а рос. твори — в розвідці «Між двох стихій (до психології творчості)» // «Шевченківський збірник», К., 1924, т. 1. Брав участь у складанні коментарів до 2-х томів незаверш. першого академ. вид. «Повного зібрання творів Т. Шевченка» за ред. С. Єфре­мова (К., т. 3: «Листування», 1929; т. 4: «Журнал»). Особовий фонд Л. зберігається в НБУВ.

Завантажити статтю