Лобода Володимир Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лобода Володимир Вікторович

ЛОБОДА́ Володимир Вікторович (06. 07. 1943, Дніпропетровськ) – живописець, графік, скульптор, поет. Син Віктора, чоловік Людмили Лобод. Навч. мист-ву при­ватно у Б. Білозірського, В. Самодриги, М. Соколова (1957–60), Київ. худож. ін-ті (1965–68), закін. архіт. ф-т Дніпроп. інж.-буд. ін-ту (1971). Від 1981 живе у Львові. На твор. роботі. Учасник мист. виставок від кін. 1960-х рр. Персон. – у Львові (1989–90), Ка­неві (Черкас. обл., 1991), Люб­ліні (Польща, 1994), Москві (2001, 2007). Л. еволюціонував від умов. до фігурат. живопису. Створює олійні та акварел. краєвиди, пор­трети, ню; гравюри у руслі пост­модерніст. концепції, скульптури та монум.-декор. роботи з пісковику, вапняку, граніту, ме­­талу і дерева. Використовує осн. графічні техніки (акварель, ліно­рит, офорт, літографія тощо). Створив вітражі «Лірика», «Комедія», «Епос», «Драма» (усі – 1974, для театр. бару), «Півтори квітки розквітло», «Шість дівочих облич», «Чотири пташки», «Шість риб» (усі – 1977, для театр. кафе), два вітражі для крам­ниці «Синій птах» (1976; усі – Дніпропетровськ, не збережено). Організував 1988 артист. т-во «Степ» у Дніпропетровську. Про творчість Л. знято кілька телефільмів. Пише вірші. Проілюстрував зб. «Кобзар» Т. Шевченка, поему «Мазепа» Дж. Байрона, власну кн. гравюр і поезії «Голод – Реквієм» (усі – Львів, 2010). Деякі роботи зберігаються у Шевченків. нац. заповіднику (Канів), Сум. ХМ.

Тв.: живопис – «Спрага» (1969), «Скіф­ська баба» (1970), «Доярка» (1971), «Тривога» (1972), «Мазепа і Марія» (1975), «Поет» (1976), «Крим. Гурзуф» (1977), «Таємна вечеря» (1981), «Діалог», «Мовчання», «Жидівський цвинтар» (усі – 1982), «Степ» (1984), «Самотня» (1985), «Руїна Воскресенської церкви» (1987), «Три осики. Поле дозріває», триптих «Спас у степах» (усі – 2008); серія «Історичні та громадські діячі (Портрет нації)» (від 1979); п’ятнадцятиділ. іконостас, присвяч. Страстям Христовим (1989, Львів. галерея мист-в); цикл «На рядні» (2008–10); графіка – цикли ліноритів: «Абетка» (1975), «Постаті» (1976), «Галичина» (1983), «Голод. Реквієм» (1984), «Козак Мамай», «І. Мазепа», «Моління», «Тарас Бульба», «Велика мандрівка в Україну» (усі – 1986), «Дерево життя», «Тисячоріччя хрещен­ня Русі-України», «Гравці», «Журба, надія і краса», «Розмови, примхи, теревені», «У ріднім краї – емігрант, на батьківський землі – чужинець» (усі – 1987); лінорити – «Примхи», «Пустка», «Слово», «Шлях» (усі – 1985); скульптури – «Сонце Ярило», «Дніпро з порогами», «Мати. Пієта» (усі – 1970), «Козак Мамай», «Три грації» (обидві – 1971), «Адам і Єва» (1978), «Дерево життя» (1981), «Самотня в степу» (1998), «Поет», «Птахи» (обидві – 2006); скульптур­на композиція «Небесна Сотня» (2014).

Літ.: Климчук О. На барикадах, яких нема // Україна. 1989. № 18; «І день іде, і ніч іде…»: Каталог. Канів, 1991; Во­лодимир Лобода: Каталог. Л., 2012.

В. В. Рак

Стаття оновлена: 2016