Лобода Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лобода Микола Іванович

ЛОБОДА́ Микола Іванович (28. 04(10. 05). 1894, Київ – листопад 1941, м. Алек­сандров Іванов., нині Владимир. обл., РФ) – освітній діяч, суспільствознавець. 1912 закін. 2-у г-зію, бл. 1917 – Ун-т св. Володимира у Києві. Де­який час, ймовірно, учителював. Починав викладац. діяльність як літературознавець, писав вір­ші. Входив до Т-ва учителів-інтернаціоналістів – першої рад. освіт. профспілк. орг-ції, осередки якої створювали після більшов. перевороту 1917 як аль­тернативу Всерос. учител. союзу. Чл. РКП(б). 1919–20 – зав. Київ. губерн. відділу нар. освіти (займався реформуванням вищої і середньої освіти у комуніст. дусі); 1921–24 – ректор Вищого ІНО в Києві (нині Нац. пед. ун-т). Викладав історію класової боротьби, соціаліст. руху та РКП(б) і КП(б)У. Наприкінці 1921 також очолював київ. підкомісію рад.-польс. комісії, що, згідно з умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Поль­щею 1921, вирішувала питання повернення Польщі культур. цін­ностей (співпрацював з Д. Багалієм і М. Василенком). Водночас від 1922 – чл., згодом – голова Київ. губерн. правління проф­спілки працівників освіти. За спо­гадами його друга О. Оглоблина, Л. регулярно організовував домашні вечори для знайомих учених і митців, які користувалися популярністю. Актив. учасник внутр.-парт. боротьби у наук.-освіт. закладах. 1924 після одного з конфліктів переведений до Москви на посаду відп. секр. центр. бюро Секції наук. співробітників. Входив також до складу президії ЦК Союзу працівників освіти, був заст. голови Центр. будинку вчених у Москві (станом на 1927). За свідченням Л. Левитського, у період нової хвилі внутр.-парт. боротьби як актив. троцькіст виключений із партії і засланий. За деякими даними, у подальшому працював у міжрайторзі м. Рибінськ (нині Ярослав. обл., РФ). 24 березня 1936 заарешт., 21 вересня того ж року за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 5-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у м. Воркута (РФ). У березні 1941 звільнений, 16 листопада того ж року повторно заарешт. і невдовзі без суду розстріляний. У справі 1936 реабіліт. 1989.

Пр.: О Советской профессуре: К вопросу о пролетарской высшей школе // Коммунист. мысль. 1923. № 2–3; Советская профессура // Работник просвещения. 1923. № 7; Ленин и учитель // Там само. 1924. № 3; Профессиональное объединение научных работников // Науч. работник. 1925. № 1; Ленин о Льве Толстом // Нар. учитель. 1928. № 9; Очерки по истории классовой борьбы в России: Эпоха промы­шленного и финансового капитализма. Москва, 1929.

Літ.: Верба І. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. К., 1999; Москаленко В. Ф., Ляхоцький В. П. Таврований епохою // Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту. 2006. № 1.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2016