Лобода Микола Іванович

ЛОБОДА́ Микола Іванович (28. 04(10. 05). 1894, Київ — листопад 1941, м. Алек­сандров Іванов., нині Владимир. обл., РФ) — освітній діяч, су­спільство­знавець. 1912 закін. 2-у г-зію, бл. 1917 — Університет св. Володимира у Києві. Де­який час, ймовірно, учителював. Починав викладац. діяльність як літературо­знавець, писав вір­ші. Входив до Товариства учителів-інтернаціоналістів — першої рад. освіт. проф­спілк. організації, осередки якої створювали після більшов. пере­вороту 1917 як аль­тернативу Всерос. учител. союзу. Член РКП(б). 1919–20 — зав. Київ. губерн. від­ділу нар. освіти (за­ймався реформува­н­ням вищої і середньої освіти у комуніст. дусі); 1921–24 — ректор Вищого ІНО в Києві (нині Нац. пед. університет). Викладав історію класової боротьби, соціаліст. руху та РКП(б) і КП(б)У. На­прикінці 1921 також очолював київ. під­комісію рад.-польс. комісії, що, згідно з умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Поль­щею 1921, вирішувала пита­н­ня поверне­н­ня Польщі культур. цін­ностей (спів­працював з Д. Багалієм і М. Василенком). Водночас від 1922 — чл., згодом — голова Київ. губерн. правлі­н­ня проф­­спілки працівників освіти. За спо­гадами його друга О. Оглоблина, Л. регулярно організовував домашні вечори для зна­йомих учених і митців, які користувалися популярністю. Актив. учасник внутр.-парт. боротьби у наук.-освіт. закладах. 1924 після одного з конфліктів пере­ведений до Москви на посаду відп. секр. центр. бюро Секції наук. спів­робітників. Входив також до складу президії ЦК Союзу працівників освіти, був за­ступник голови Центр. будинку вчених у Москві (станом на 1927). За свідче­н­ням Л. Левитського, у період нової хвилі внутр.-парт. боротьби як актив. троцькіст виключений із партії і засланий. За деякими даними, у подальшому працював у між­райторзі м. Рибінськ (нині Ярослав. обл., РФ). 24 березня 1936 заарешт., 21 вересня того ж року за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до 5-ти р. по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у м. Воркута (РФ). У березні 1941 звільнений, 16 листопада того ж року по­вторно заарешт. і не­вдовзі без суду роз­стріляний. У справі 1936 реабіліт. 1989.

Завантажити статтю