Ловга Ольга Василівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ловга Ольга Василівна

ЛО́ВГА Ольга Василівна (22. 10. 1974, м. Іршава Закарп. обл.) – майстриня художньої вишивки та бісероплетіння. Чл. НСМНМУ (2012). Закін. Тираспол. ліцей-коледж (Молдова, 1997). Від 2001 – кер. гуртків вишивки і бісероплетіння Іршав. будинку дит. творчості. Учасниця міських, всеукр. худож. виставок від 1996. Персон. – в Іршаві (2003, 2011), Ужгороді (2010–12). Вишиває скатертини, серветки та рушники хрестиком, гладдю, бісером. Створює намиста, сережки, ґердани (стрічкові, перетинчасті, розеткові та з підвісками), кризи, силянки (коміри, зубчасті), краватки, пояси у різних техніках бісероплетіння – паралел., голчатого, петел., плетіння, нанизування. Деякі вироби зберігаються в Закарп. музеї нар. арх-ри та побуту (Ужгород).

Тв.: вишивки – скатертини (хрестиком із набором серветок, 1989; вирізуванням, 1993; гладдю, 1994), рушники та серветка (усі – 1992); ікони – «Ісус», «Діва Марія» (обидві – 1998), «Св. великомученик Георгій» (2006), «Св. Миколай Чудотворець» (2007; усі – хрестиком), «Св. княгиня Ольга» (2012), «Св. Олександр» (2013; обидві – бісером); сумочки – (1999, вишита хрестиком; 2000 – бісером; 2001 – бісером і стеклярусом); композиції – «Троянди» (2001), «Соняхи» (2007), «Польові квіти», «Маргаритки» (обидві – 2008); серія «Герби Закарпаття та Іршави» (2012; усі – бісером); гобелени – «Бузок» (1993), «Троянди» (1994), «Соняхи» (1997), «Проліски» (1998); краватка (2002), кризи (2006), ґердан (2007); бісерки з геом. орнаментами (2004–14); силянки з орнаментами усіх р-нів Закарпаття (2012).

Літ.: Штефаньо О. Світ у бісері // Но­­вини Закарпаття. 2012, 30 черв.; Глуш­­ко В. І. Майстриня, яка веде у світ прекрасного // Культорол. джерела. 2013. № 1; О. Ловга. Яскраві барви мого життя: Альбом-каталог. Уж., 2015.

Л. М. Губаль

Стаття оновлена: 2016