Ловецький Павло Федосійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ловецький Павло Федосійович

ЛОВЕ́ЦЬКИЙ Павло Федосійович (справж. – Левицький; 19. 01(01. 02). 1911, с. Куцеволівка, нині Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл. – 29. 10. 1975, м. Ме­літополь Запоріз. обл.) – письменник. Чл. СПУ (1966). Учас­ник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Новочеркас. вет.-зоотех. ін-т (1931), Ростов. ун-т (м. Ростов-на-Дону, 1940; обидва – РФ). Працював вет. лікарем на Далекому Сході і на Кавказі. Останні понад 30 р. жив у Мелітополі, працював вет. лікарем на залізнич. станції. Очолю­вав міське літ. об’єдн. «Таврія» (1955–77), яке нині носить його ім’я. Твори Л. переважно автобіогр. характеру, про природу України, Кубані, Казахстану, Да­лекого Сходу, поєднують риси наук.-пізнавал., мандрів. і пригодниц. літ-ри. Був знаним натуралістом, записував нар. назви рослин, тварин і птахів.

Тв.: На власні очі. З., 1962; Перші стежки-доріжки. К., 1962; Гомін Зеленого Клину. К., 1968; Билиці з дивосвіту. К., 1971; Гори кличуть у гості. К., 1972; Друг Куш. К., 1974; Крізь марева степів. К., 1975.

Літ.: Ребро П. Здрастуй, дивокраю! // ЛУ. 1964, 23 жовт.; Науменко І. Диво­світи Павла Ловецького // Запоріз. прав­да. 1971, 8 верес.; Павло Федосійович Ловець­кий: [Некролог] // ЛУ. 1975, 14 листоп.

Г. І. Лютий

Стаття оновлена: 2016