Логвин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логвин

ЛО́ГВИН – село Володарського району Київської області. Логвин. сільс. раді підпорядк. с. Михайлівка. Знаходиться на правому березі р. Рось (бас. Дніпра), у місці впадіння в неї Таргана (розділяє село на 2 частини), за 110 км від обл. центру, за 2 км від райцентру та за 30 км від залізнич. ст. Біла Церква. На Пн. і Пд. Л. оточують ліс. масиви. Пл. Л. 2,85 км2, Ми­хайлівки 1,02 км2. За переписом насел. 2001, у Л. проживали 996, у Михайлівці – 149 осіб; 2016 – відповідно 939 і 99 осіб; переважно українці. За твердженням дослідників, село назвали так тому, що його засн. побл. великого лугу (луговини). Існує й низка нар. версій, за однією з них, тут першим оселився селянин Логвин. Унаслідок проведених археол. дослідж. встановлено, що ці землі заселені здав­на. У Л. і його околицях виявлено 3 поселення черняхів. культури, поселення 14 ст. і 6 курганів 3 тис. до н. е. – 1 тис. н. е., на око­лицях Михайлівки – залишки давньорус. городища. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі, Коліївщині, повстан­ні під кер-вом С. Палія. Тривалий час Л. разом з ін. поселеннями Володар. ключа належав князям Вишневецьким. Пізніше село перебувало у власності польс. магнатів Ґлембоцьких, Івашкевичів і Подгорських. У 2-й пол. 18 ст. Міхал Ґлембоцький на частині логвин. земель заснував Михайлівку. У ній він створив свою резиденцію та заклав парк. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. відійшов до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – село Володар. волості Сквир. пов. Київ. губ. 1855 жит. Л. і с. Березна (нині Володар. р-ну) брали участь у антикріпосниц. заворушенні – т. зв. Київ. козаччині. На поч. 1860-х рр. у Л. налічувалося 1183 православних, 15 католиків і 23 юдеї; у Михайлівці мешкали бл. 500 осіб. 1885 у Л. проживали 1330, 1897 – 2671 особа. У 1890-х рр. відкрито церк.-парафіял. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. 1923–30 – село Білоцерків. округи; від 1923 – Володар. р-ну; від 1932 – Київ. обл. Логвинчани чинили опір проведенню колективізації. Під час голодомору 1932–33 у селі померли 683 особи. Від 17 липня 1941 до 1 січ­ня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. У 1960-х рр. між Л. і Михайлівкою Білоцерків. шинним з-дом збудовано дит. базу відпочинку «Лісова казка» (функціонувала до 2010-х рр.). Нині у Л. – 9-річна школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. За межами села став відомим вокал. ансамбль «Логвинчанка». У Л. здавна роз­винені лозоплетіння та вишивання. Від 1997 функціонує церква архістратига Михаїла УПЦ МП. Об’єкти природно-заповід. фон­ду місц. значення: ліс. заказ­ник Михайлів. дача (створ. 1994, пл. 209 га; охороняються ліс. культури дуба, сосни віком 50–100 р. у заплаві Росі), ботан. па­м’ятка природи Високопродуктивні соснові насадження (7,3 га, 1972). Встановлено пам’ятники жертвам голодомору та воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о на­селенных местностях Киевской губер­нии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Змієвець Е. М., Федорченко П. К. Нарис з історії села Логвин. Володарка, 1989.

В. В. Якуненко

Стаття оновлена: 2016