Логвин Григорій Никифорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логвин Григорій Никифорович

ЛО́ГВИН Григорій Никонович (09(22). 05. 1910, с. Косівка, нині Олександрій. р-ну Кіровогр. обл. – 07. 03. 2001, Київ) – архітектор, мистецтвознавець, аквареліст. Батько Ю. Логвина. Канд. арх-ри (1948), д-р мистецтвознавства (1968). Засл. діяч мист-в України (1996), засл. арх. України (1999). Почес. чл. Укр. академії арх-ри (1992). Чл. НСАУ (1946) і НСХУ (1965). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1993), премії Фундації Т. і О. Антоновичів (1996) і «Визнання» (2000). Медаль ім. М. Грушевського НТШ (1992). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Навч. у Харків. худож. ін-ті (1931–34), ін-ті інж. комунал. госп-ва (1934–36), Моск. ін-ті образотвор. мист-в (1938–41). Працював викл., архітектором-практиком. 1947–2001 – у НДІ теорії та історії арх-ри і містобудування (Київ), де обіймав посади кер. сектору, пров. н. с., ст. н. с.-консуль­танта. Автор знач. кількості наук. публікацій, путівників і книг, які ілюстрував влас. фотографіями. Досліджував укр. арх-ру, малярство, графіку, скульпту­ру. Особливу увагу приділив укр. мист-ву та арх-рі доби бароко, розвитку архіт.-мист. шкіл у 17–18 ст. Довів, що у 15 ст. в Україні сформувався тип «оборон. церков» і відбулося перенесення дерев’яної конструкції залому в мурування, що мало вирішал. значення для подальшого розвитку укр. арх-ри. Дослідив становлення та тенденції розвитку укр. мист-ва 1240–1540, яке ґрунтувалося на засадах естетики європ. Перевідродження й стало провісником гуманіст. реаліст. мист-ва укр. Відроджен­ня 16–17 ст. Визначив і проаналізував особливості почерку май­стрів мозаїк і фресок Софій. со­­бору, обґрунтував дату його спорудження – 1017/1019–1030. Був одним із засн. і організаторів Укр. т-ва охорони пам’яток історії та культури, Музею нар. арх-ри та побуту України у с. Пи­рогів. Один з ініціаторів вид. «Іс­торія українського мистецтва» у 6-ти т.

Пр.: Киев: Очерк. Москва, 1960; 1967; 1982; Украинское искусство X–XVIII веков: Очерк. Москва, 1963; Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. Москва, 1965; 1980; По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. К., 1968; Софія Київська: Альбом (рос., укр., англ., франц. та нім. мовами). К., 1971; Украинские Карпаты. Москва, 1973; З глибин: Давня книжкова мініатюра XІ–XVIII ст. К., 1974; Український середньовічний живопис. К., 1976 (спів­авт.); Украина и Молдавия: Справоч.-путеводитель. Москва, 1982; 1987; З глибин: Гравюри українських стародруків XVІ–XVIII століть. К., 1990; Собор святої Софії в Києві. К., 2001.

Літ.: Григорій Никонович Логвин – найстаріший співробітник НДІТІАМ // Теорія та історія арх-ри і містобудування: Зб. наук. пр. на честь Г. Лог­ви­на. К., 1998. Вип. 3.

Н. Г. Логвин

Стаття оновлена: 2016