Логвиненко Віталій Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логвиненко Віталій Андрійович

ЛОГВИНЕ́НКО Віталій Андрійович (28. 01. 1928, с. Дическулове, нині Новоукр. р-ну Кіровогр. обл. – 15. 09. 1990, Київ) – письменник. Чл. СПУ (1958). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Навч. у Микол. військ.-мор. уч-щі (1946–49), Моск. військ. ін-ті іноз. мов (1951–53). Служив на Чорномор. флоті. Працював гол. ред. вид-ва «Маяк» (Одеса, 1962–63), очолював Одес. орг-цію СПУ (1964–68). Після переїзду до Києва – відп. секр. комісії СПУ по роботі з молодими авторами. Дебютував зб. оповідань «На морі Чорному» (О., 1958). Продовжив тему військ. мариністики у зб. «Севастопольські маки» (К., 1959), «Давні рани» (О., 1961), «Полундра», «Чорні бушлати» (обидві – Київ, 1983). У романах «Вінчання» (О., 1965), «Важка вода» (1972), «Росава» (1975), «Хо­лодна вись» (1981), «Гавань» (1988; усі – Київ) розгорнув картини мирної праці в селах і містах, тему екол. захисту довкілля. За романи «Мертвий якір» (К., 1980) і «Холодна вись» відзнач. літ. премією ім. А. Головка (1982). Окремі твори Л. перекладені рос. мовою.

Тв.: Твори: У 2 т. К., 1986.

Літ.: Волинський К. Слово про Віталія Логвиненка // Логвиненко В. А. Твори. Т. 1. К., 1986.

А. С. Глущак

Стаття оновлена: 2016