Логвиненко Іван Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логвиненко Іван Михайлович

ЛОГВИНЕ́НКО Іван Михайлович (25. 06. 1922, с. Ольшаниця, нині смт Рокитнян. р-ну Київ. обл. – 01. 09. 2004, Київ) – письменник. Канд. юрид. н. (1970). Орден Б. Хмельницького 3-го ступ. (1999). Чл. НСПУ (1976). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. у Ленінгр. вищому військ.-мор. інж.-буд. уч-щі (нині С.-Петербург, 1939–41), закін. Київ. ун-т (1962). На фронті від червня 1941. Працював 1945–59 в органах МВС УРСР, на наук.-пед. роботі. Від 1964 – нач. відділу Гол. упр. карного розшуку УРСР; 1966–81 – нач. каф. криміналістики ВШ Мін-ва охорони громад. порядку УРСР; 1981–85 – доц. каф. філософії політех. ін-ту (усі – Київ). Полковник міліції. Враження воєн. років відтворив у повістях «Завтра на світанку», «Другий екзамен» (обидві – 1968), «Багряні зорі» (1970), «На вістрі» (1973), «Без страху та докору» (1974), «Діалог ціною життя» (1980), «На світанку» (1985). За повісті «Багряні зорі», «Завтра на світанку», оповідання «По скарби» нагороджено медаллю ім. А. Макаренка. Подіям 1918–20 в Украї­­ні присвятив романи «На чужому березі» (1987) і «Спокута» (1991). Автор наук.-популяр. статей та книжок про криміналістику «У пошуках істини» (1977), «В обіймах Феміди: Розповіді про криміналістику» (1988). Усі зазначені книги опубл. у Києві.

Літ.: Гуцало Є. Сильні духом // Логвиненко І. На світанку. К., 1985; Плачинда С. Той смертний бій // Київ. 1990. № 6.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2016