ЛОГВИНЕ́НКО Микола Васильович (14. 10. 1914, м. Короча Курс. губ., нині Бєлгород. обл., РФ — 17. 06. 1998, С.-Пе­тербург) — геолог. Батько В. Лог­виненка. Доктор геолого-мінералогічних наук (1949), професор (1950). Держ. пре­мія СРСР (1976). Закін. Харків. університет (1937), де від­тоді з пере­рвою й працював: 1952–64 — професор кафедри мінералогії та кри­сталогра­фії, завідувач кафедри петро­графії. 1944–52 — у Харків. гірн. ін­ституті: 1944, 1947–49 — завідувач кафедри геології, 1945–46 — доцент кафедри під­мурів і фундаментів, 1949–52 — завідувач кафедри геології та гідрогеології; за сумісництвом 1952–55 — проф. Харків. ін­ституту інж. залізнич. транс­­порту; 1967–88 — засн. і завідувач кафедри літології та мор. геології, 1988–98 — професор кафедри літології, мор. та нафт. геології С.-Пе­тербур. університету; водночас від 1964 очолював від­діл геології вугі­л­ля Всесоюз. н.-д. геол.-розв. ін­ституту (Ленін­град, нині С.-Пе­тербург). Досліджував мінерали осад. порід, териген­ні осад. породи, донні осади океанів, літологію та літодинаміку прибереж. зони морів, вторин­ні зміни осадів і порід. Виявив осн. закономірності діагенезу та постдіагенет. процесів.