Логінов Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логінов Володимир Іванович

ЛО́ГІНОВ Володимир Іванович (15. 09. 1923, м. Біла Церква, нині Київ. обл. – 27. 04. 1966, Москва) – військовик. Герой Рад. Союзу (1945). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. прискор. курс Омського військ. піхот. уч-ща (РФ, 1942), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1953), Військ. академію Ген­штабу (1963). В армії від 1941, на фронті від жовтня 1943. Відзначився у серпні 1944 як ком-р роти 110-го гвард. стрілец. полку 38-ї дивізії під час форсування р. Зх. Буг побл. м. Брест (Білорусь). Після вій­ни – на команд. посадах, зокрема від 1955 – ст. ад’ютант міністра оборони СРСР, від 1956 – заст. ком-ра механізов. та ком-р мотострілец. полків Групи рад. військ у Німеччині, від 1963 – ст. офіцер у Генштабі Сухопут. військ, від 1964 – полковник у відставці. Мешкав у Москві. У Білій Церкві ім’ям Л. названо вулицю та школу, на бу­дівлі якої встановлено мемор. дошку.

Літ.: Боевые звезды киевлян. К., 1983; Навечно в сердце народном. 3-е изд. Минск, 1984.

В. О. Сандул

Стаття оновлена: 2016