Логос
Визначення і загальна характеристика
«ЛО́ГОС» — група українських письменників християнської орієнтації греко-католицького спрямування. Діяла 1922–31 у Львові. Виникла на основі ж. «Поступ» — «вісника культури і життя» студент. молоді Марій. товариства як опозиція до комуніст. ідеології та матеріалізму за утвердження принципів християн. моралі. Спиралася на підтримку т-в та преси катол. ієрархії. У політ. плані займала націоналіст. позицію, естет. — орієнтувалася на символізм. Програм. засадами групи були організація видавн. процесу для пропаганди літ-ри християн. змісту, полеміки з ідей. противниками.
У складі «Л.»: Д. Бандрівський, Г. Лужницький (псевд. Меріям), О.-М. Мох (псевд. Орест Петрійчук), С. Семчук, П. Сосенко, В. Мельник (псевд. Василь Лімниченко), Р. Сказинський. Близькими за поглядами до групи були П.-М. Ісаїв, І.-Й. Скрутень, О. Назарук, Т. Коструба, А. Монтрезор, які організаційно до неї не входили. У творчості «логосівців», особливо у 1-й пол. 1920-х рр., переважала лірична поезія. Серед вид. виділялися зб. Ореста Петрійчука «Про те, що люблю», Василя Лімниченка «З війни», «Хуртовина», «Клонюсь», «Дзвони дзвонять», Меріяма «Вечірні смутки», С. Семчука «Метеори», для поезії яких характерний «дух смутку», спричинений поразкою нац.-визв. змагань, водночас проявляється і оптиміст. настрій, почуття надії на відродження народу, віра у його воскресіння. Мотив батьківщини органічно поєднаний з мотивами краси, любові, віри, а тернистий шлях народу асоціюється з дорогою Христа на Голгофу. Така універсалізація національного вписується у контекст тогочас. укр. символізму («Скорбна мати» П. Тичини, «Звірина кров» Я. Савченка, «На березі Кастальському» О. Слісаренка). Серед творів ін. жанрів вирізняються зб. оповідань Г. Лужницького «Чорний сніг», Р. Сказинського «Записки олівцем», кн. притч С. Семчука «Пророки», повісті П. Сосенка з часів Хмельниччини «Чайка», В. Мельника «Верховинець», пʼєси В. Мельника «Убите щастя», Г. Лужницького «Посол до Бога». Учасники групи писали також на істор., сільс. теми, твори пригодниц. характеру. З наук. та літ.-крит. статтями виступали О.-М. Мох, Р. Сказинський, Г. Лужницький, Т. Коструба. Представникам групи були близькі ідеї І. Канта, Ж. Марітена, Л. Блюа. Коли 1930 ж. «Поступ» перестав виходити, звʼязки між учасниками групи послабилися, зʼявилися розбіжності у поглядах, не вдалося прийняти статут групи, складений 1930 і поданий до «Католицької акції» греко-катол. метрополії у Львові. Лінію розвитку катол. літ-ри, розпочату «Поступом», продовжив і поглибив ж. «Дзвони» (1931–39). Його авторами стали «логосівці» Г. Лужницький, С. Семчук, О.-М. Мох та ін. письменники катол. орієнтації (Б.-І. Антонич, Катря Гриневичева, Н. Королева, Ю. Липа та ін.). Учасники групи друкували твори також на сторінках часописів «Нова зоря», «Недільні вісті», «Мета», «Літературно-науковий вісник», «Діло», зб. поезії та прози виходили у серії «Бібліотека “Логосу”» при видавництві «Добра книжка». Деякі чл. «Л.» після 2-ї світової війни працювали в еміграції (Т. Коструба, Г. Лужницький, О.-М. Мох, С. Семчук). Творчість письменників групи досліджували О. Веретюк, Я. Грицковʼян, Л. Громʼяк, М. Ільницький, М. Комариця, Т. Салига, С. Хороб.
Літ.: Коструба Т. Що таке «католицька література»: Огляд української літератури 1818–1938 рр. // ЖС. 1948. Ч. 1/2, 3/4; Грицковʼян Я. Українські католицькі письменники міжвоєнного двадцятиліття // Зап. НТШ. Л., 1995. Т. 219; Олійник-Рахманний Р. Літературно-ідеологічні напрямки в Західній Україні (1919–1939). К., 1996; Веретюк О. Українське літературне життя у міжвоєнній Польщі: Видання. Постаті. Українсько-польські літературні контакти. Т., 2001; Комариця М. Українська католицька критика. Л., 2007.
М. М. Ільницький
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
