Логоцентризм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логоцентризм

ЛОГОЦЕНТРИ́ЗМ – термін, запропонований Ж. Дерридою для позначення системи головних інтенцій, властивих західній культурі епохи модерну, орієнтованій на пошук об’єк­тив­­них та незмінних законів розвитку реальності. Гол. епістемол. орієнтири Л.: існує об’єктивна реальність, що розвивається природ. шляхом; неприродні сутності у світі відсутні принципово; природ. розвиток відбувається закономірно; ця закономірність може бути відкритою й вивченою; пізнання закономірностей світу є пізнанням його суті, чим займається наука як абсолют. та ефектив. шлях досягнення істини. Л. характеризує властиве для класич. традиції модерну (разом із релігією, метафізикою, наукою, мист-вом) культивування принципів ліній. детермінізму, методол. стандартів, загалом «ґранднаративів» – оповідей, викладення ментал. образів та ідей у тексті, що вважають домінантними у культурі певної доби. Зокрема для модерну панівними є такі наративи, як Розум, Смисл, Ідея, Логос (Ж.-Ф. Ліотар). Наратив є банал. продуктом інтелектуал. діяльності людини, тобто вторин. явищем, порівняно з реал. буттям. Актуалізується боротьба з «центризмами», де практикують гіперболізацію значимості певного чинника або ситуації, штучно вилучених із ціліс. контексту реальності. Подолання й десакралізація цих традицій Л. було першочерговим завданням постмодернізму. Ж. Деррида багато уваги приділяв критиці «онто-тео-телео-фало-фоно-логоцентризму» як важливої пе­­редумови осмислення демократичності співіснування «центризмів», що успішно втілюється в побудовах постструктуралізму, методол. анархізму, пост­фундаменталізму тощо. Одним із суттєвих недоліків Л., на думку постмодерністів, є презумпція універсал. закономірностей світобудови, несприйняття вірогідності (закономірностей у руслі неліній. детермінізму) й непередбачуваних можливостей дискурсу, фактична заборона на вільну асоціативність мислення. Подолання Л. є необхідним для звільнення від волюнтарист. диктату Розуму та Ідеї над реал. життям із його семантич. безмежністю, вітальністю, несвідомим, непередбачуваною процесуальністю тощо. У цьому аспекті здійснено поворот від метафізики детермінізму до філософії нестабільності, синергії (І. Пригожин, Г. Гакен), подолання ідеологій демаркаціонізму (розведення наукового і ненаукового), універсалізму та кумулятивізму.

Літ.: Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтики / Пер. с франц. Мос­ква, 1989; Деррида Жак в Москве: деконструкция путешествия / Пер. с франц. и англ. Москва, 1993; Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Пер. с франц. С.-Петербург, 1998; Фуко М. Археологія знання / Пер. з франц. К., 2003.

М. М. Кисельов

Стаття оновлена: 2016