Логуш Омелян Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Логуш Омелян Іванович

ЛО́ГУШ Омелян Іванович (псевд.: Іванів, Євген, О. І. Степанів, Макаренко, Пиворіз, Стеценко, Тис; 04. 08. 1912, с. Передмістя, нині Бучац. р-ну Терноп. обл. – 01. 02. 1982, м. Сент-Луїс, шт. Міссурі, США) – діяч національно-визвольного руху. Чоловік К. Меш­ко, батько Ю. Логуша. Закін. Бу­чац. г-зію (1932), навч. на агроном. ф-ті Львів. політехніки. Брав активну участь у громад. житті: чл. Т-ва укр. наук. викладів ім. П. Мо­гили і гол. управи т-ва «Рідна школа», голова студент. репрезентації Союзу укр. студент. орг-цій під Польщею (1937–39), чл. ред. ж. «Студентський вісник», провідник ОУН у Львів. політехніці, спів­роб. ред. г. «Нове село» (1937–39). Політв’язень польс. тюрем (жовтень–листопад 1938, березень–вересень 1939). Відтоді мешкав у Варшаві, де на кілька днів був ув’язнений німцями (1940), та Кракові, де працював у Гол. осередку пропаганди ОУН (1940–41) і викладав на військ. курсах ОУН (1941). Актив. учасник 2-го Великого збору ОУН (березень–квітень 1941), чл. виховно-вишкіл. і пропаганд. комісій; учасник відновлення укр. державності влітку 1941, чл. Укр. нац. ком-ту. Один із кер. ОУН в період нім. окупації України. Викл. політ­економії на організац. курсах у смт Клевань Рівнен. р-ну Рівнен. обл. (грудень 1941–січень 1942), співроб. крайового осередку пропаганди Пн.-зх. укр. земель; референт пропаганди крайового проводу ОУН Пд. укр. земель у Дніпропетровську (літо 1942 – літо 1943), автор листівок, ред. г. «Вісті», ж. «Визвольна боротьба» і «Молода Україна». Актив. учасник 3-го Надзвич. великого збору ОУН (серпень 1943), кер. програм. секції, доповідач питання зміни програми; введений до складу Проводу ОУН. Один із організаторів Першої конф. поневолених народів Сх. Європи й Азії (листопад 1943), автор доповіді «Політичні завдання поневолених народів». Від імені Проводу ОУН у жовтні 1943 – січні 1944 вів переговори з пред­ставниками угор. військ про ней­тралітет і співпрацю. Влітку 1944 – референт пропаганди Проводу ОУН та ред. ж. «Ідея і чин». Учас­ник 1-го Великого збору УГВР (липень 1944). У вересні 1944 – кер. ОУН на тер., яка залишалася під нім. окупацією (Карпати). Че­рез хворобу за згоди кер-ва ви­їхав за межі України. Мешкав у Відні та Мюнхені (Німеччина), де завершив вищу освіту. Чл. Проводу Закордон. частин ОУН (1945–46), перебував в опозиції до С. Бандери; чл. Закордон. представництва УГВР. Ред. ж. «Лі­топис українського політ­в’язня» (1946). У 1949 виїхав до США, мешкав у Нью-Йорку. Очолював укр. відділ «Голосу Америки» й Об’єдн. прихильників визв. боротьби в Україні, брав участь у діяльності Укр. робітн. союзу. Відійшов від політ. діяльності через звинувачення у нібито самовіл. залишенні України та недовіру до дружини К. Меш­ко. Автор спогадів про Р. Шу­хевича.

Літ.: Дужий П. Що мені відомо про Омеляна Лоґуша // Дужий П. Українська справа. Т. 1. Л., 2002.

В. І. Мороз

Стаття оновлена: 2016