Лодій Петро Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лодій Петро Андрійович

ЛОДІ́Й Петро Андрійович (Лодий Пётр Андреевич; 03(15). 08. 1855, за ін. даними – 1852, С.-Петербург – 20. 05. 1920, м. Ростов, нині Рос­­тов-на-Дону, РФ) – російський співак (лірико-драматичний тенор), педагог. Батько З. Лодій. Навч. у С.-Петербур. консерваторії (1874–78; кл. К. Еверарді). 1878 дебютував партією Фауста в однойм. опері Ш. Ґуно на сцені Маріїн. театру в С.-Петер­бурзі, де також виступав до 1880 та у 1882–84. Виступав на опер. сценах Тифліса (нині Тбілісі, 1880–82, 1885–89, 1896–1901), Одеси (1881–82, влітку 1892), Москви (1882, 1884–85, 1886, 1892–93), С.-Петербурга (1885, театр «Аркадія»; 1890–91, 1894–95, Панаїв. театр). Л. – перший виконавець низки романсів Е. Направника, М. Балакірева, П. Чайковського, М. Мусоргського, які ви­­конував під акомпанемент авторів. Гастролював містами Росії, а також у Києві, Варшаві, Вільно (нині Вільнюс), Баку. Л. володів невеликим голосом, мав привабливу зовнішність. 1890 організував курси з опер. класом, викладав у Придвор. співочій капелі у С.-Петер­бурзі.

Партії: Собінін («Життя за царя» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Левко, Берендей («Майська ніч», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Ленський, Андрій («Євгеній Онєгін», «Мазепа» П. Чайковського), Герцог, Радамес («Ріґолетто», «Аїда» Дж. Верді), Фра-Дияволо (однойм. опера Ф. Обера), Лоенґрін, Тангейзер (однойм. опери Р. Ваґнера), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Йонтек («Галька» С. Монюшка).

Літ.: Шкафер В. Сорок лет на сцене русской оперы: Воспоминания. 1890–1930. Ленинград, 1936; Качий Ю. Солист русской оперы // Крым. правда. 1965, 23 янв.; Його ж. Андрей из оперы Чай­­ковского // Закарп. правда. 1973, 2 сен.; Пружанский А. Отечественные певцы 1750–1917. Москва, 1991.

Т. М. Лебединська

Стаття оновлена: 2016