Ложко В’ячеслав Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ложко В’ячеслав Федорович

ЛОЖКО́ В’ячеслав Федорович (29. 03. 1940, м. Комсомольськ-на-Амурі, РФ) – поет, публіцист, громадсько-культурний діяч. Чл. НСПУ (2004), СП Росії (2001), НСЖУ (1991), Міжнар. федерації журналістів (2003), Асоц. діячів ес­трад. мист-ва України (2003). Засл. діяч мист-в АР Крим (2001). Міжнар. літ. премія «Поезія» (2000). Закін. Ленінгр. ін-т фіз. культури (нині С.-Петербург, 1966). Дит. та шкіл. роки провів у м. Дніпродзержинськ (нині Ка­м’янське Дніпроп. обл.), від 1968 – у смт Коктебель (Феодосій. міськрада, АР Крим). Займався спортом, працював тренером з боксу й акробатики, інструктором турбази «Примо­р’я», екскурсоводом Феодосій. бюро подорожей і екскурсій, єге­ром Карадаз. природ. заповідника. Друкується від 1973: в газетах «Киевские новости», «Днепр ве­черний», «Крымские известия», «Крымская правда», «Все для Вас», рос. періодиці, а також у журналах для дітей – «Барвінок», «Зелите» (Латвія), «Колобок» та «Гусельки» (Росія). Для творчості Л. характерні різноманіття тем, широта поет. інтересів – від жартівливо-хмільних хаямів. рядків і щирого вболівання за долю Криму – до тривож. погляду на власну душу, пошуку морал. опори в щоден. прагненні вижити. Від 1997 – засн. і голова громад. орг-ції «Від­родження культури смт Коктебель». Того ж року Л. створив літ.-муз. салон «Богдан», в якому виступили багато відомих літераторів та культур. діячів Криму, України, Росії, Білорусі та ін. країн. З його ініціативи у Коктебелі встановлено пам’ятники М. Гумільову, М. Волошину, названо чимало вулиць іменами відомих письменників. Автор багатьох публіцист. статей укр. та рос. мовами, в яких привертає увагу до проблем Коктебеля, відродження його минулої твор. слави. М. сп. СРСР з боксу (1962), почес чл. Дніпроп. патріот. клуба «Пам’ять» (2008).

Тв.: Храни меня, мой талисман. К., 1990; Сказка Крыма. К., 1991; Август за окном. Москва, 1992; Сердолик. Мос­ква, 1993; Чаша жизни. К., 1994; Звезда над Карадагом. Москва, 1994; Крыло любви, крыло удачи. К., 1995; Свобод­ный полет. Москва, 1995; Деревья раз­луки. Москва, 1995; Привкус осени. Сф., 1997; Ты любовью согрей свой век. Сф., 1997; Планета любви. Сф., 1998; Избранное. К., 1999; Крымское утро. Феодосия, 1999; Живу на Земле. К., 2002; Звезда над Коктебелем. Сф., 2003; Мой Коктебель. Дн., 2004; Обрести себя. Сф., 2005; Предназначение. Сф., 2008; Афоризмы Славы Коктебельского. Сф., 2009; В четыре строчки все сказать. Сф., 2010.

Літ.: Ветров М. Вячеславу Ложко – 60 // Победа. 2000, 30 берез.; Кобзев Н. Его гнули, а он не согнулся // Крым. время. 2001, 12 июня.

В. В. Кілеса

Стаття оновлена: 2016