ЛОЗА́ Адольф Іванович (14. 01. 1931, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 04. 01. 2004, Одеса) — живописець. Батько Н. Лози. Народний художник України (1997). Член НСХУ (1970). Закін. Одес. художнє училище (1959; викл. Л. Токарева-Александрович), Харків. худож. ін­ститут (1966; майстерня О. Хмельницького). Працював 1959–60 у Полтав. від­діл. Худож. фонду УРСР; викл. Одес. худож. училища (1966–76) та Пд.-укр. пед. університету (Одеса, 1996–2001). Відп. секр. (1976–81, 1986–88) та голова (1993–2001) Одес. організації НСХУ. Учасник всеукр. (від 1966), всесоюз. (від 1977) мистецьких ви­ставок. Персон. — в Одесі (1981, 1989, 1994, 2001, 2004 — посмертна), Києві (1984, 1991), Миколаєві (1989). Основні галузі — станк. і монум. мистецтво. Автор пейзажів, натюрмортів, жанр. полотен у реаліст. стилі (зокрема на біб­лійні сюжети), мозаїк, роз­писів, вітражів. Для творчості Л. притаман­ні насичений, соковитий колорит, філос.-лірич. на­стрій. Ви­дано кн. його спогадів «По волнам моей памяти. Записки художника» (О., 2004). Деякі роботи зберігаються в Одес., Дні­проп., Херсон. ХМ, Іл­лічів. музеї образотвор. мистецтв (Одес. обл.).