Лозанна

Визначення і загальна характеристика

ЛОЗА́ННА (франц. Lausanne) — місто на за­ході Швейцарії (у Романдії), адміністративний центр одно­ймен­ного ра­йону та кантону Во (від 1803). Знаходиться на схилі Швейцар. плато, побл. пн. узбереж­жя Же­нев. озера (на ньому — порт Уші), за 60 км від Женеви. Протікають річки Флон і Лув (нині у під­зем. тунелях). Площа 41,38 км². Насел. Л. 133 521, Лозанн. агломерації — 402 900 осіб (2014). 40 % жит. не мають швейцар. громадянства (португальців і французів — по 7 %, італійців — 5 %, іспанців — 3 %). Є 2-м після Женеви франкомов. містом (у Л. франц. мовою роз­мовляють 79 % жит.) і 5-м у Швейцарії за кількістю мешканців. Віруючі пере­важно сповід­у­ють католицизм (34 %) і проте­стантизм (21 %), проживають мусульмани (7 %) та православні (2 %). Залізнич. і автомоб. вузол; регіон. аеропорт Блешерет. У Л. — єдиний метрополітен у Швейцарії. Поділяється на 17 р-нів. На тер. Л. зна­йдено артефакти 6–4 тис. до н. е. Вперше згадується у писем. джерелах 15 р. до н. е. як рим. військ. табір Лузан­на. До рим. періоду тут існувало поселе­н­ня кельт. племені гельветів. За однією з версій, назва походить від кельт. імені Lousius та слова dun — укріпле­н­ня. У 6 ст. ві­ді­йшло до Франк­ської держави. Від бл. 610 — центр єпис­копства. 1537 засн. проте­стант. академію, яку 1890 пере­творено на Університет (нині функціонують факультети: мистецтв; біо­логії та медицини; бізнесу та економіки; наук про Землю та довкі­л­ля; права та кримінал. правосу­д­дя; соц. і політ. наук; теології та релігіє­знавства; 12 тис. студентів і 2,2 тис. дослідників). 1536–1798 — під контролем герцогів Берна. Від 1803 — у складі Швейцар. Кон­федерації. 1856 прокладено залізницю. У 1870-х рр. сформувалася широкові­дома Лозанн. матем. школа в екон. науці, гол. пред­­ставниками якої були Л. Вальрас і В. Парето. Від 1876 тут роз­таш. Федерал. суд Швейцарії. 1919 Л. поряд із Женевою роз­глядали як місце роз­ташува­н­ня штаб-квартири Ліги Націй. Від 20 листопада 1922 до 24 липня 1923 з метою врегулюва­н­ня становища на Близь­кому Сході проводилася Лозан­нська мирна конференція. 1960 проживали 127 тис. осіб. Від­булися 1964 нац. ви­ставка «Expo», 1989 — пісен. конкурс «Євробаче­н­ня». У 2-й пол. 1990-х рр. на­сел. міської агломерації складало 256 тис., 2009 — 317 тис. (у Л. мешкали 131,1 тис.) осіб. Нині Л. — знач. екон., культур. і освіт. центр Зх. Швейцарії. У місті роз­таш. штаб-квартира світ. тю­тюн. компанії «Philip Morris Inter­national» (1994 на базі Харківської тютюнової фабрики створ. філію «Philip Morris Ukraine», що випускає сигарети «Bond Stre­et», «Chesterfield», «L&M», «Marl­boro», «Parliament»). Роз­винуті торгівля (щорічно проводять між­нар. ярмарок), точне машинобудува­н­ня, полігр. галузь, туризм. Л. лежить на кордоні винороб. р-нів Лаво та Ля-Кот. Діють штаб-квартири Між­нар. олімп. комітету, Між­нар. спорт. арбітраж. суду, між­нар. федерацій бейсболу, боксу (любител.), водних видів спорту, волейболу, веслува­н­ня, кін­ного спорту, настіл. тенісу, спорт. танцю, стрільби з лука, фехтува­н­ня, хокею на траві. Щорічно організовують Лозанн. марафон, традиц. забіг «20 км Л.», легко­атлет. змага­н­ня «Атлетісима». У Л., окрім Університету, — Федерал. політех. школа, Школа готел. справи (1893, най­старіша у світі), Бізнес-школа Л., Вищі академ. студії, Між­нар. академія науки та технології спорту, Між­нар. ін­ститут роз­витку менеджменту. Функ­ціонують Опера Л. і Балет Л. Музеї: кантонал. — археології та історії, витончених мистецтв; спорту (найбільший у світі; побл. нього — олімп. парк); історії Л., Арт-Брют, Ермітаж, Єлисейський, дизайну і сучас. приклад. мистецтва, фото­графії. Уздовж узбереж­жя Женев. озера — курорт Водуаз. Рі­вʼєра. Охороняється бл. 50 обʼєк­тів культур. на­дба­н­ня нац. значе­н­ня: залишки рим. поселе­н­ня (у р-ні Віді, побл. Женев. озера), єпис­коп. палац (11–15 ст.) з вежею Жакмар (14 ст.), го­тич. кафе­драл. собор Нотр-Дам (1170–1240), церква св. Франциска (бл. 1270), замок Сен-Мер (поч. 15 ст.), ратуша (1673–75), палац Г. Рюміна (1898–1906), міст Шодерон (1904–05), залізнич. вокзал (1911–16), вежа Бель-Ер (1928–31; 16 м, най­старіший хмарочос Швейцарії). На Лозанн. курорті від­почивали заможні жит. Рос. і Австро-Угор. імперій, зокрема й українці; тут оздоровлювалися укр. науковці, письмен­ники, митці та ін. 1783–93 у маєтку Вернан-Десю мешкав син геть­мана К. Ро­зумовського — геолог, мінералог Г. Ро­зумовський, який заснував Товариство поціновувачів природн. наук, написав кілька праць. У архівах б-к Л. і Женеви зберігаються листи подруги Т. Шевченка — княгині В. Рєпніної (пере­бувала з батьками у Швейцарії 1836–39) до швейцар. діячів. На поч. 20 ст. меценатка та поміщиця з Полтавщини С. Скаржинська від­крила робітн. будинок, у якому протягом 2-х р. могли зна­йти притулок земляки. 1909 сюди до чоловіка А. Шимановського (був есером, у Л. пере­бував після увʼя­зне­н­ня) виїхала сестра Лесі Українки — Оксана. Нині тут меш­кає внучатий племін­ник Лесі — Р. Гааб, який досліджує історію роду Драгоманових-Косачів, а також неодноразово від­відував Україну. Від поч. 1910-х рр. дія­ло Укр. прес. бюро (кер. В. Сте­панківський), що 1915–20 видавало тижневик «LʼUkraine» (1915–16 редагував О. Коваленко). Під час 1-ї світової війни у місті активну громад.-політ. діяльність провадив В. Тишкевич. 1915–17 Союз визволе­н­ня України друкував ж. «La Revue Ukrainienne» (ред. і видавець № 1–3 — А.-Е. Зеліб; деякий час допомогав А. Жук). Тут до редагува­н­ня укр. період. ви­дань був залучений Є. Бачинський, якого 1918 уряд УНР також при­значив в. о. консула у Л. У тому ж році Швейцарію зі спец. дипломат. місією від­відав Є. Лукасевич, який сприяв ви­дан­ню у Л. франц. мовою низки істор. та етногр. праць про Україну. На поч. 20 ст. у Л. по­глиблювали зна­н­ня лікарі В. Косковський, М. Лонжинський, літературо­знавець, пере­кладач Г. Кривінська, у Лозанн. університеті на­вчалися громад. діячка Г. Чикаленко-Кел­лер і її брат історик Л. Чикаленко. З поч. антигеть­ман. пов­ста­н­ня в Україні сюди через Крим, Стамбул і Рим еваку­йовано родину П. Скоропадського; тут 1922 закін. франц. гімназію його син Д. Скоропадський. Пізніше центр укр. громад. життя пере­містився у Женеву. У 2-й пол. 1940-х рр. у притулку «Бетань» пере­бував держ. і церк. діяч Іларіон (І. Огієнко). У Л. він від­новив діяльність видавництва «Наша культура» та разом зі спільником із Парижа П. Сомчинським налагодив друк та пошире­н­ня в Європі й США україномов. книжок. Нині у Л. зосереджена одна з найчисельніших груп українців у Швейцарії. У місті функціонує Культурна асоц. «Романдія–Україна». Діє церква Пресвятого Серця Христового УГКЦ (о. Н. Заторський), а при ній — дит. група. Є початк. укр. школа «Зернятко». Традиційним для місц. українців стали проведе­н­ня Шевченків. вечорів та днів памʼяті жертв голодомору 1932–33 і політ. ре­пресій. У Лозанн. університеті щорічно стажуються багато українців. 2009–10 за участі Федерал. політех. школи Л., департаменту теор. фізики Женев. університету, Гол. астрон. обсерваторії НАНУ та астрон. обсерваторій Львів. і Київ. університетів роз­почато наук. проект «Тестува­н­ня фундам. фізики з космологією». Фізики федерал. політех. школи також спів­працюють зі спів­роб. каф. квант. тео­рії поля Київ. університету. З Л. по­вʼязані життя та діяльність славіста, історика Ю. Божика, матеріало­знавця Ю. Корнюшина; письмен­ника, громад.-політ. діяча Т.-Т. Єжи, письмен­ника, етно­графа С. Вінценза, поета, лікаря Михайла та його сина лікаря Маріана-Михайла Качалуб, громад. і культур. діяча А. Ляхоцького; скульптора П. Забіл­ли (За­бел­ло), художника В. Полісадова; диригента, композитора П. Клецького, піаніста, композитора К. Шимановського, артиста балету, балет­мейстера С. Ли­фаря (2003 встановлено памʼят­ник); реліг. діяча Е.-С. Білака. Тут проведено ви­ставки знач. кількості укр. художників (В. Да­увальдер, Х. Кишакевич-Качалуба, О. Лантухов, Ф. Стравинський та ін.), твори деяких з них зберігаються у лозанн. музеях (Е.-Дж. Зеленяк). 1995 нар. арт. України Е. Ізмайлов від­значений Ґран-Прі 1-го Між­нар. конкурсу гітаристів Європи, який проходив у Л. Лауреатами та дипломантами між­нар. балет. конкурсу для юних танцівників «Prix de Lousan­ne» (існує від 1972) стали К. Кухар, Н. Лазебникова, І. Путров, К. Козаченко, О. Рябко, М. Си­дорова, Е. Сушко, К. Тихонович та ін. На чемпіонатах світу у Л. завоювали золоті медалі спортс­мен (стрільба з лука) С. Заброд­ський, фехтувальник С. Кравчук; на чемпіонатах Європи — фігурист А. Дмитрієв, легко­атлетки (біг) І. Звєринська, Т. Якимчук, дзюдо­їст В. Саунін. 2001 на турнірі молодих майстрів з шахів у Л. ви­йшов до пів­фіналу А. Волокитін, сенсаційно пере­мігши майбут. чемпіона світу Р. Пономарьова.

А. І. Шушківський

Завантажити статтю