Лозинський Володимир Устимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лозинський Володимир Устимович

ЛОЗИ́НСЬКИЙ Володимир Устимович (1855, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. – 1914, Відень) – громадський діяч. Навч. у Немирів. чол. г-зії (нині Вінн. обл.), Петров. с.-г. академії (Москва), закін. Лісовий ін-т (С.-Петербург). У студент. роки брав участь у діяльності рев. орг-ції «Народна воля» та рос. партії есерів. Працював лісівником на Поділ­лі, згодом – гол. лісівником у маєтках родини Терещенків. Піс­ля виходу у відставку 1906 отри­мав дозвіл на вид. сатир. тижневика «Шершень» (друкував твори І. Франка, Лесі Українки, В. Самійленка, О. Маковея, І. Не­чуя-Левицького), який у тому ж році закритий цензурою. Допомагав «Українській народній обороні», при провалі 1909 врятував багато людей. Матеріально підтримував вид. «Світло» (1909–14), «Український етнографічний збірник» (1914).

Літ.: Грушевський М. Памяти Володимира Лозинського // Укр. етногр. зб. Т. 1. К., 1914.

Л. В. Баженов

Стаття оновлена: 2016