Лозинський Євген - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лозинський Євген

ЛОЗИ́НСЬКИЙ Євген (18. 05. 1909, м. Тисмени­ця, нині Івано-Фр. обл. – 17. 12. 1977, м. Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – громадсько-політичний діяч. Батько Л. Лозинської-Кий і А. Лозинського. Магістр права (1935). Навч. в укр. г-зії у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) і Яґеллон. ун-ті у Кракові. Працював пом. адвоката у м-ку Гусятин (нині смт Терноп. обл.) та Станіславі. Чл. т-в «Пласт», «Просвіта», «Рідна школа». Брав участь у нелегал. діяльності ОУН, за що неодноразово був заарешт. польс. владою. 1940 підтримав С. Бандеру й очолювану ним ОУН(б). У вересні 1941 заарешт. ґестапо, утримувався у тюрмах у Львові та Кракові, концтаборах Аушвіц, Маутгаузен, Мельк, Ебензее. Після звільнення у квітні 1945 – чл. Закордон. частин ОУН в Німеччині. 1951 емігрував до США, мешкав у Нью-Йорку. Пра­цював на вироб-ві, згодом відкрив власну крамницю «Карпати», очолював т-во «Самопоміч». Продовжував громад.-політ. діяльність: входив до Проводу укр. націоналістів-революціонерів, три­валий час очолював гол. упра­ву Орг-ції оборони чотирьох сво­бід України, Т-во бувших політ. в’язнів, був чл. екзекутиви УККА. 1964 на 4-му Великому зборі ОУН обраний заст. голови її Гол. суду. Провадив роботу зі створення Світ. укр. визв. фронту (розпочав діяльність 1973). Автор числен. публікацій у діаспор. періодиці, насамперед вид. ОУН.

Літ.: Св. п. Евген Лозинський // Вісн. Орг-ції оборони чотирьох свобід Украї­ни. 1978. Ч. 1; Гриневич Я. Пам’яті Евге­на Лозинського // Свобода. 1978, 21 бе­рез.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016