Лозієв Павло Никифорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лозієв Павло Никифорович

ЛОЗІЄ́В Павло Никифорович (07(19). 12. 1894, Київ – 04. 03. 1981, Душанбе) – іраніст, тюрколог. Канд. філол. н. (1952). Закін. юрид. ф-т Моск. ун-ту і Лазарев. ін-т сх. мов (Москва, 1917). Як учень і найближчий пом. А. Кримського влітку 1917 разом із ним взяв участь у археол. експедиції до м. Трапезунд (Туреччина), де оз­на­­йомився із рідкіс. місц. манускриптами та книгами; у липні 1918 допоміг перевезти велику б-ку до Києва. 1918–21 – зав. канцелярії Президії УАН; водночас – н. с. Кабінету арабо-іран. філології УАН; від 1926 – чл. правління Київ. філії Всеукр. наук. асоц. сходознавства; також був дир. Київ. курсів сх. мов, ученим секр. Музею Ханенків. Досліджував спадщину перського поета і філософа Омара Хайяма, переклав деякі його твори укр. і рос. мовами. 1933 заарешт. і висланий до Таджикистану. Після 1956 реабіліт., викладав у Та­джиц. ун-ті (Душанбе).

Пр.: Хайям // Зап. істор.-філол. відділу УАН. К., 1927. Кн. 12/14, ч. 1; Організація сходознавчої освіти на Україні // СС. 1928. № 2; Омар Хайям (1040–1123) – вільнодумець // Там само; Ходжа Насреддін. Дрібниці з перського фольклору // Там само. № 6; Омар Хайям (1040–1123) // Там само. 1930. № 10–11; Четверостишия Омара Хайяма в русских переводах // Ученые зап. Сталинабад. объединен. пед. и учи­тел. ин-та. Сер. филол. наук. 1952. № 1.

Літ.: Черніков І. Ф. Дружня підтримка і співробітництво. Українська РСР у відносинах Радянського Союзу з країнами Близького і Середнього Сходу (1922–1939). 1973; Циганкова Е. Схо­дознавчі установи в Україні (радянський період). 2007 (обидві – Київ).

ДА: Ін-т рукопису НБУВ. Арх. А. Крим­ського. № 22 473, 22 474, 23 296, 25 308.

Е. Г. Циганкова, І. Ф. Черніков

Стаття оновлена: 2016