Лозієв Павло Никифорович

Визначення і загальна характеристика

ЛОЗІЄ́В Павло Никифорович (07(19). 12. 1894, Київ — 04. 03. 1981, Душанбе) — іраніст, тюрколог. Кандидат філологічних наук (1952). Закін. юрид. факультет Моск. університету і Лазарев. ін­ститут сх. мов (Москва, 1917). Як учень і най­ближчий пом. А. Кримського влітку 1917 разом із ним взяв участь у археол. екс­педиції до м. Трапезунд (Туреч­чина), де оз­на­­­йомився із рідкіс. місц. ману­скриптами та книгами; у липні 1918 допоміг пере­везти велику бібліотеку до Києва. 1918–21 — зав. канцелярії Президії УАН; водночас — науковий спів­робітник Кабінету арабо-іран. філології УАН; від 1926 — чл. правлі­н­ня Київ. філії Всеукр. наук. асоц. сходо­знавства; також був дир. Київ. курсів сх. мов, ученим секр. Музею Ханенків. Досліджував спадщину перського поета і філософа Омара Хайяма, пере­клав деякі його твори укр. і рос. мовами. 1933 заарешт. і висланий до Таджики­стану. Після 1956 реабіліт., викладав у Та­джиц. університеті (Душанбе).

Пр.: Хайям // Зап. істор.-філол. від­ділу УАН. К., 1927. Кн. 12/14, ч. 1; Організація сходо­знавчої освіти на Україні // СС. 1928. № 2; Омар Хайям (1040–1123) — вільнодумець // Там само; Ходжа Насред­дін. Дрібниці з перського фольклору // Там само. № 6; Омар Хайям (1040–1123) // Там само. 1930. № 10–11; Четверостишия Омара Хайяма в рус­ских пере­водах // Ученые зап. Сталинабад. объединен. пед. и учи­тел. ин-та. Сер. филол. наук. 1952. № 1.

Літ.: Черніков І. Ф. Дружня під­тримка і спів­робітництво. Українська РСР у від­носинах Радянського Союзу з країнами Близького і Середнього Сходу (1922–1939). 1973; Циганкова Е. Схо­до­знавчі установи в Україні (радянський період). 2007 (обидві — Київ).

ДА: Ін­ститут рукопису НБУВ. Арх. А. Крим­ського. № 22 473, 22 474, 23 296, 25 308.

Е. Г. Циганкова, І. Ф. Черніков

Завантажити статтю