Колесса Любка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колесса Любка

КОЛЕ́ССА Любка (19. 05. 1902, Львів – 15. 08. 1997, Торонто) – піаністка, педагог. Дочка Олександра, сес­тра Христі Колессів. Закін. у Ві­­дні муз. школу М. Діджеллі (1915), Академію музики (1918; кл. Л. Те­­р­­на; відзначена премією фірми «Безендорфер» як найкраща ви­­пускниця) та «Meisterschule» при ній (1920; кл. Е. Зауера; відзначена Держ. премією Австрії для особливо обдарованих абітурієн­тів). Удосконалювала майстерність у Е. Д’Альбера (1929). У 1942–52 – проф. Королів. кон­­се­­р­­ваторії (Торонто), 1952–73 – Кон­­серваторії муз. і драм. мист-ва. Водночас викладала у Мак-Ґілл. ун-ті (обидва – м. Монреаль, Ка­­нада), 1959–60 – Укр. муз. ін-ті (Нью-Йорк). У 1920-х рр. багато виступала у найбільших містах Європи, від 1925 також у Львові. 1929 провела низку концертів у Рад. Україні. У 1930-х рр. давала щорічно 150 концертів. 1938–39 здійснила концертне турне кра­­ї­­нами Пд. Америки. Останній кон­­церт відбувся 1950 в «Карнеґі-Голл» (Нью-Йорк). Виступи К. у 1920–30-х рр. мали широкий ре­­зонанс. Гол. місце у репертуарі посідали твори Ф. Шопена (кри­­тики називали К. укр. шопеністкою) та В.-А. Моцарта, а також ве­­­ликі цикли Р. Шуманна, орган­­ні транскрипції Й.-С. Баха, Концерти для фортепіано з оркест­­ром Ф. Ліста. У різних європ. країнах виконувала твори укр. ком­­позиторів, зокрема 1937 в укр. вбранні виступила на Лондон. телебаченні із творами В. Ба­­р­­вінського й Н. Нижанківського.

Виконав. стиль К. – романтичний; ставлення до музики – щире, емоційне й піднесене. Піаністка створила у мист-ві образ юності, поезії й краси, що визначив її неповторне трактування муз. кла­­сики. Їй була властива тонка му­­зикальність, добрий смак, над­­зви­­чайна віртуозна майстерність. Індивідуальність К. проявлялася в її інтонації, озвученій на фортепіано легко, гнучко і виразно, з власним ритмом. У щирій, пісен­­ній вимові мелодії впізнавалася укр. душа піаністки. Першою з укр. піаністів здійснила низку звукоза­­писів за кордоном (1928 – твори Ф. Шопена, Ф. Шуберта, Д. Скар­­латті та «Варіації на українську тему» Н. Нижанківського; поч. 1930-х рр. – твори Ф. Шопена; 1939 – 3-й Концерт Л. ван Бетго­­вена та ін.; 1951 – твори Й. Бра­­мса і Р. Шуманна). 1999 вийшов компакт-диск із записами К. «Lubka Kolessa Legacy: Legen­­dary Тreasures». На концерти К. опубл. значну кількість рец. у нім., болгар., швейцар., чес., польс., укр. та амер. пресі. Серед учнів – провідні музиканти Канади, укр. піаністи І. Жук та Л. Жук, Р. Рудни­цький, М. Цісик.

Літ.: Тихонюк Б. «Примадонна століття» в оцінці Василя Барвінського // Дзвін. 1990. № 9; Жук І. Любка Колесса: пед. і концертна діяльність в Канаді // Укр. фортепіанна музика та виконавство. Л., 1994; Кашкадамова Н., Бобицька В. Українська піаністка Любка Колесса в рецензіях польської преси // Мusіса Galiciana. Rzeszόw, 1999. Т. 3; Кашкадамова Н. Фортеп’янне мист-во у Львові. Т., 2001; Родина Колессів у духовному та культурному жит­­ті України кінця XIX – XX століття: Зб. наук. пр. Л., 2005; Любка Колесса – українська піаністка. Л., 2011.

Н. Б. Кашкадамова

Стаття оновлена: 2014