Лоїк Григорій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лоїк Григорій Іванович

ЛО́ЇК Григорій Іванович (17. 06. 1963, с. Голгоча Бережан. р-ну, нині Волиця Підгаєц. р-ну Терноп. обл.) – живописець, графік, художник театру. Диплом всеукр. фестивалю «Терноп. театр. вечори» (1999), 1-а премія Міжнар. виставки «Львів. осін. салон “Високий Замок”» (2000). Чл. НСХУ (1993–2013). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1991; викл. О. Дуфанець, Л. Щур). Від 1980 працював на Підгаєц. худож.-оформлюв. комбінаті; від 1991 – у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка: художник-постановник, від 2008 – гол. художник; де поставив вистави «Калігула» А. Камю (1994), «Жи­­тейське море» І. Карпенка-Каро­го, «Марія Тюдор» В. Гюґо (обидві – 1996), «Не судилось» М. Старицького, «Ромео і Джульєтта» (обидві – 2002) та «Отелло» (2003) В. Шекспіра, «Украдене щастя» І. Франка (2011). Учасник всеукр., міжнар. мист. виставок від 1989. Персон. – у Тернополі (1993, 1996, 1998, 2014), Києві (1998), Львові (2003), Рівному, Луцьку (обидві – 2004). Займається графікою, станк. живописом (темат. композиції, пейзажі). У неофігуратив. композиці­ях, використовуючи засоби пост­модернізму, творить асоціативні візії відчуттів, вбудов. у компо­зиц. схеми мист. формул. Окре­мі роботи зберігаються у Терноп. краєзн. музеї, Львів. галереї мист-в, Хмельн. ХМ.

Тв.: живопис – «Забавки великих тіней» (1997), «Маси і вожаки» (1998), «Хід тіней з кольоровими гілками», «Зелені тафлі», «Шедевр» (усі – 1999), «Сімдесят кругів», «Синій рефлекс» (обидва – 2001), «Відлига», «Біля вікна» (обидва – 2004), «Ностальгія за жовтим», «Про зелене око» (обидва – 2005), «Великий торс», «Простір із колами», «123» (усі – 2006), «Молитва за Україну», три­птих «Революція Гідності» (усі – 2014); графічні цикли – «Торси» (2000), «Цифри», «Вітряки» (обидва – 2003), «Простір», «Діри» (обидва – 2004).

Літ.: Григорій Лоїк: Каталог. Т., 2006; Чернова Л. «Захід сонця вручну» // Музей. провулок. 2010. № 3; Стецько В. Імпровізатор сценічного простору Гри­горій Лоїк // ОМ. 2011. № 3–4; Її ж. Сценограф і художник Григорій Лоїк // Мистецтвознавці про митців Тернопіл­ля. Т., 2012.

В. І. Стецько

Стаття оновлена: 2016