Лойко Олег Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лойко Олег Антонович

ЛО́ЙКО Олег Антонович (Лойка Алег Антонавіч; 01. 05. 1931, м. Слонім, нині Гроднен. обл., Білорусь – 19. 11. 2008, там само) – білоруський письменник, літературознавець, перекладач. Д-р філол. н. (1969), проф. (1971), чл.-кор. АН Білорусі (1989). Держ. премія Білорус. РСР (1990). Чл. СП СРСР (1960). Закін. Білорус. ун-т (Мінськ, 1953). Працював у ньому 1956–2004: зав. каф. білорус. літ-ри (1985–2000), водночас декан (1990–96). Кер. університет. об’єдн. «Узлёт» (1964–89). Дебютував віршами 1943 у «Баранавіцкай газеце». У багатьох поезіях – роздуми над склад. проблемами сучасності, тонкий ліризм, глибока віра в людину, щирість почуттів, інтелектуалізм, філос. роздуми, зв’язок із нар. творчістю. Автор зб. «На юначым шляху» (1959), «Задуменныя пералескі» (1961), «Дарогі і летуценні» (1963), «Блакітнае азерца: Вершы і паэмы» (1965), «Каб не плакалі кані» (1967), «Дзівасіл» (1969), «Калі ў дарозе ты...: Выбранае» (1971), «Шчырасць» (1973), «Пачуцці: Ввершы і паэ­­ма», «Расколдованное Полесье» (обидві – 1976), «Лінія жыцця» (1978), «Скрыжалі: Выбранае» (1981), «Няроўныя даты» (1983), «Грайна» (1986), «Пралескі ў акопах» (1987), «Балады вайны і міру» (1988), «Талая вясна: Вершы і паэмы» (1990; усі – Мінськ). Для дітей написав поет. зб. «Як Тоня рэха шукала» (1962), «Карагод дзівосных прыгод» (1966), «Каля млына» (1972), «Дзе хто начуе?» (1977), «Пра дзеда Аяяй і бабку Оёёй» (1984), «Кніжка Надзейкі» (1987; усі – Мінськ), «Дрэва жыцця: Книга аднаго лёсу» (Слонім, 2004). Вивчав історію білорус. літ-ри, закономірності розвитку нац. лірики і поеми, теорію сучас. поезії, проблеми реалізму і романтизму; творчість М. Богдановича, А. Міцкевича, Якуба Коласа; білорус.-укр., білорус.-польс. літ. зв’язки. Підготував монографії «Адам Міцкевіч і беларуская літаратура» (1959), «“Новая зямля” Якуба Коласа: Вытокi, велiч, хараство» (1961), «Максім Багдановіч» (1966), «Беларуская паэзiя пачатку XX стагоддзя» (1972), «Гiсторыя беларускай лiтарату­­ры. Дакастрычнiцкi перыяд» (ч. 1–2, 1977–80; 1989), «Паэзiя i час» (1981; усі – Мінськ), «Янка Купала» (Москва, 1982; аудіокнига – Мінськ, 2010), «Як агонь, як вада...: Раман-эсэ пра Янку Купалу» (Мінськ, 1984; 2000), «Скорина» (Москва, 1989), «Францыск Скарына, або Сонца маладзіковае: Раман-эсэ» (1990; Держ. премія Білорус. РСР, 1990), підручника «Старабеларуская літаратура» (2001), навч. посібника «Раўнакутны трохвугольнік, або Ад Палямона до Максіма Танка» (2003), «Займальная літаратура» (2009; усі – Мінськ). 1990 за сценарієм Л. знято д/ф «Максім Багдановіч. Апокрыф». Переклав білорус. мовою з франц. зб. «У ме­­сяцавым ззянні» (1974) П. Верлена, з нім. – «Спатканне і ростань» (1981) Й.-В. Ґете, «Улада песняспеву» (1997) Ф. Шіллера, окремі твори рос., укр. (зокрема П. Тичини, Є. Плужника), польс. та ін. поетів. Переклав та укладав двотомну антологію польс. поезії 20 ст. «Напярэймы: ад Буга да Варты» (Мінск, 2003). Україні присвятив поезії «Паэма Церасвянскай даліны», «Львоў­скія элегіі», «Пахаванне Улазіслава Казака», «Караткевіч у Кіеє­ве», «Каламыйкі», «Караімы пакідаюць Чуфут-Кале» та ін. Деякі твори Л. переклали Р. Лубківсь­кий, П. Скунць, В. Лучук, Л. Череватенко, С. Литвин, B. Моруга, М. Львович та ін.

Тв.: Збор твораў. Мінск, 1992. Т. 1–2; укр. перекл. – [Вірші] // Калинові мости. К., 1969; [Вірші] // Білорус. рад. поезія: Антологія. К., 1971. Т. 2.

Літ.: Козіч В. В. Алег Антонавiч Лойка (Да 70-годдзя з дня нараджэння) // Весцi НАН Беларусi. Серыя гуманiтар. навук. 2001. № 2; Рагойша В. П. Алег Антонавіч Лойка (Да 75-годдзя з дня нараджэння) // Там само. 2006. № 2; Саламевіч Я. Слова про любімага сяб­­ра // Маладосць. 2009. № 12; Шапран С. Рамантык вялікай Радзімы // Роднае слова. 2011. № 4; Рагойша В. Колькі галінак з дрэва яго жыцця // Полымя. 2011. № 5.

Г. П. Півторак

Стаття оновлена: 2016