Лойтер Ефраїм Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лойтер Ефраїм Борисович

ЛО́ЙТЕР Ефраїм Борисович (справж. – Борухович; 03. 12. 1889, м. Бер­дичів Київ. губ., нині Житомир. обл. – 10. 12. 1963, Москва) – режисер, педагог, театральний діяч. Брат Н. Лойтера. Засл. арт. Узб. РСР (1943). У 1906 розпочав літ. діяльність у г. «Северо-западный голос» (м. Вільно, нині Вільнюс). Від 1910 виступав як театр. критик. 1912 опублікував мовою їдиш серію нарисів і легенд про участь євреїв у франц.-рос. вій­ні 1812. Під час 1-ї світ. вій­ни – уповноважений Євр. ком-ту допомоги жертвам вій­ни у Центр. Росії. Після Лютн. революції 1917 із Ю. Балтрушайтісом видав альманах євр. літ-ри у перекл. рос. мовою, з А. Соболем редагував літ. зб. «Еврейский мир» (Мос­ква, 1918). У 1919–24 – один із кер., реж. студії «Культур-ліга» (Київ–Москва), на основі якої 1925 заснував і очолив Держ. євр. театр УСРР (Харків), був його худож. кер., гол. реж. 1929 спільно з С. Міхоелсом брав участь у створенні театр. школи при Моск. євр. театрі, викладав у ній до 1935; водночас 1933–35 – у Держ. ін-ті театр. мист-ва (Москва). 1935–41, 1945–49 – худож. кер. Одес. євр. театру. 1941–45 – у Моск. євр. театрі, здійснив постановку роману «Хамза» К. Яшина (1943, Ташкент). Після ліквідації євр. театру працював у рос. та укр. театрах. 1956 разом із В. Ардовим переклав рос. і поставив у Моск. гастрол. театрі комедії п’єсу «Великий виграш» Шолом-Алейхема. На поч. 1960-х рр. друкував статті у ж. «דנאַלמײה שיטעוואָס» («Радянська батьківщина»).

Вистави: «Палії» А. Луначарського, «1881 рік» М. Шаповаленка (обидві – 1924), «Овече джерело» Лопе де Веґи (1935), «Мати» за М. Горьким (1938), «Мандрівні зорі» за Шолом-Алейхемом (1940), «Фрейлехс (Радість)» З. Шнеєра.

Пр.: Мастерство советского актера. Лекция 1–2. 1933; Слово на сцене и эстраде. 1954; Слово на сцене: Сб. 1958 (усі – Москва).

Літ.: Збірник, присвячений ХХХ річному ювілею… Е. Б. Лойтера. О., 1941.

Ю. О. Щербак

Стаття оновлена: 2016