Локачі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Локачі

ЛОКАЧІ́ – селище міського типу Волинської області, райцентр. Знахо­диться на правому березі р. Луга (притока Західного Бугу) та її притоці Луга-Свинорийка (створ. ставок пл. водного дзеркала 10 га, використовується як зона відпочинку; побл. Л. у неї впадає Війниця, яка за 10 км бере початок побл. однойм. села), за 56 км від обл. центру та за 26 км від залізнич. ст. Іваничі. Пл. 6,83 км2. За переписом 2001, насел. становило 4101 особа (складає 99,6 % до 1989), станом на січень 2015 – 3887 осіб (переважно українці). Тут виявлено залишки городища давньорус. часів, знайдено бронз. римську монету Марка Аврелія (161–180). Уперше згадується у писем. джерелах 1508. У різний час Л. належали князям Глинським, Четвертинським, Чорторийським, Санґушкам, Острозь­ким, Потоцьким, Пронським, шля­хет. родині Вільгів. Чорторийські побл. с. Козлів, навпроти Л. збу­дували замок. 1583 тут було 173, 1629 – 187 дворів. У 16–17 ст. Л. потерпали від частих татар. нападів. 1611 надано Маґдебур. право. На поч. 17 ст. у м-ку вже проводили 4 ярмарки. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1781 і 1787 у м-ку побував польс. король Станіслав ІІ Авґуст Понятовський. Після 3-го поділу Польщі 1795 Л. відійшли до скла­ду Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Володимир-Волин. пов. Волин. губ. 1803 відкрито парафіял. уч-ще. 1868 діяли 2 суконні ф-ки, цегел. з-д та 36 крамниць. Здавна у Л. мешкала значна євр. громада. За переписом 1897, насел. ста­новило 2309 осіб, з них 1730 єв­реїв. На поч. 20 ст. щомісяця кожного 15 числа проводили одноденні ярмарки. Під час 1-ї світ. війни побл. Л. проходила лінія фронту. Наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1921–39 – у складі Поль­щі, від 1939 – УРСР. До 1939 – м-ко Хорів. гміни Горохів. пов. Волин. воєводства; відтоді – смт, райцентр Волин. обл. Від 23 червня 1941 до 18 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти розстріляли понад 3,6 тис. євреїв. До серед. 1950-х рр. у Л. вели збройну бо­ротьбу загони ОУН–УПА. У Л. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-гімназія», дитсадок, Будинок школяра; Будинок культури, 2 б-ки, муз. школа; центр. рай. лікарня; готель. Виходить рай. г. «Селянське життя». Функ­ціонують народні колектив пісні і танцю «Любисток», хор. капела та театр. Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, християн віри євангельської, євангел. християн-бап­тистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Пам’ятки арх-ри: каплиця Преображен. церкви (18 ст.; нац. значення), Микол. церква (1912). Встановлено ме­моріал на честь воїнів-визволителів та воїнів-земляків, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ятні знаки євреям, яких розстріляли нацисти, «Танк ІС-2». Серед видат. уродженців – вет. лікар В. Третевич, критик, прозаїк М. Малиновська, поет, про­заїк В. Штинько, музикознавець О. Коменда. У Локачин. райфінвідділі працював економіст М. Мних.

Літ.: Волынь туристская: Путеводитель. Л., 1984; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914 р. Вінніпег, 1986. Т. 2; Локачі. Маленьке містечко у великій історії України: Краєзн. нарис. Лц., 2006.

О. М. Александрук

Стаття оновлена: 2016