Локнисте - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Локнисте

ЛОКНИ́СТЕ – село Менського району Чернігівської області. Локнистен. сільс. раді підпорядк. села Гориця та Гусавка. Знаходиться на правому березі р. Десна (притока Дніпра), за 48 км від обл. центру, за 42 км від райцентру та залізнич. ст. Мена, за 4 км від автошляху Чернігів–Новгород-Сіверський. Пл. 4,1 км2. За переписом насел. 2001, у Л. проживали 1239, Гориці – 106, Гусавці – 614 осіб; станом на 2015 – відповідно 820, 49 і 391 особа; переважно українці. Побл. Гориці виявлені поселення доби неоліту, бронзи, юхнів. культури, ранньо-слов’ян. поселення перших століть н. е. та городище 8–9 ст., а також давньорус. поселення і курган. могильник 10–13 ст. На околиці Л. досліджено городище періоду Київ. Русі, на якому знайдено араб. монети 9–10 ст. Л. відоме від серед. 17 ст. За нар. переказами, назва походить від перших поселенців – т. зв. локнів. Від серед. 14 ст. довколишні землі перебували у межах Великого князівства Литовського, 1503–1618 та від 1654 – Росії, від 1618 до кін. 1640-х рр. – Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1772 зведено дерев’яну Микол. церкву. Від 2-ї пол. 17 ст. – село Березнян. сотні Черніг. полку, від 1782 – Черніг. намісництва, 1782–1923 – Черніг. пов., 1797–1802 – Малорос., 1802–1925 – Черніг. губ. У 19 – на поч. 20 ст. Л. входило до Березнян. волості. 1866 мешкали 1369 осіб, був 201 двір, 1897 – відповідно 1673 і 321. Наприкінці 19 ст. діяли земська школа, б-ка, Маріїн. притулок. У листопаді 1905 група локнистен. селян захопила поміщиц. економію та 12 днів управляла нею. Наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Черніг. округи; від 1932 – Черніг. обл. Від 1923 до 1960-х рр. село двічі перебувало у межах Березнян. і двічі у межах Черніг. р-нів. Жит. Л. чинили зброй. опір проведенню насильниц. колективізації. Згодом потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жерт – 28), зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни воювали 624 жит. Л., з них 409 загинули. Жит. Гусавки І. Сапоненку посмертно присвоєно звання Героя Рад. Союзу. 1988 проживали 1516 осіб. У заплаві Десни – заповідне урочище місц. значення Голеньове (пл. 102 га). Нині у Л. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє Свято-Микол. церква УПЦ МП (раніше у будівлі розташовувалася школа). Вста­новлено обеліск Слави воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак на двох брат. могилах воїнів, які загинули під час визволення села. У Л. народився фахівець у галузі лісівництва Д. Лавриненко.

О. В. Барановська

Стаття оновлена: 2016