Лоллій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лоллій

ЛО́ЛЛІЙ (Юр’євський Олександр Іванович; 1875 – 11. 02. 1935, м. Ржев, нині Твер. обл., РФ) – церковний діяч РПЦ. 1896 закін. Тобол. духовну семінарію, 1901 – Казан. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (обидві – Росія). Відтоді викладав географію й історію у Тобол. жін. єпархіал. уч-щі; від 1903 – гол. архіваріус Тобол. єпархіал. церк. давньосховища; від 1910 – викл. Тобол. духов. семінарії; від 1915 – інспектор Єдинец. духов. уч-ща (нині Молдова). Брав активну участь у звинуваченні друга сім’ї царя Миколи ІІ Г. Распутіна у приналежності до секти хлистів. 1921 у Києві хіротонізов. на єпископа Могилівського, вікарія Поділ. єпархії. 1923 приєднався до обновленців, перейшов до Укр. Православ. Автокефал. (Синодал.) Церкви, возвед. у сан архі­єпископа та залишений єпис­копом Могилівським. Від 1925 – архієпископ Подільський і Брацлавський (водночас читав лекції у Вищій укр. богослов. школі у Києві); від 1928 – архієпископ Могилів-Подільський. На поч. 1930-х рр. розкаявся і повернувся до РПЦ. У праці «Українська лжеієрархія (Липківщина)» (1922) заперечив автокефальність УПЦ і канонічність її священнослужителів, натомість РПЦ в Україні вважав каноніч. (згодом назву змінив на «Україна і її лжеієрархія»). Підкріплюючи свої тези знаннями історії релігії Давнього Сх., Л. водночас оминув тисячолітню історію хрещення Київ. Русі.

Пр.: Марк Подвижник и его ново­откры­тое «Слово против несториан» // Право­­слав. собеседник. 1900. № 5; Гомилетика, или Наука о пастырском проповедании слова Божия. К., 1903; Архм. Фео­досий, восстановитель Софрониевой пустыни // Новый Свято-русский патерик. Тобольск, 1912; Дружина или сестра? (Агиологическая справка) // Укр. православ. благовісник. 1928. № 7; Песнь песней Соломона // Там само. № 8; Александрия и Египет. С.-Петер­бург, 2001.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2016