Ломикіна Зоя Дмитрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ломикіна Зоя Дмитрівна

ЛОМИ́КІНА Зоя Дмитрівна (17. 04. 1928, м. Первомайськ, нині Микол. обл. – 12. 08. 2008, Одеса) – скульпторка. Дружина К. Ломикіна. Чл. НСХУ (1960). Закін. Одес. художнє уч-ще (1950; викл. М. Тодоров, А. Чубін, М. Шелюто). На твор. роботі; в Одесі: викл. худож. школи (1957–59); у філії Худож. фонду України (1960–80-і рр.). Учасниця всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1957. Для скульптур. портретів, композицій, пам’ят­ників, надгробків використовувала гіпс, бронзу, граніт.

Тв.: «Потьомкінець» (1957), «Рибалка з Чорногорки» (1958), «Не для війни синів ми ростимо» (1960), «Водолаз Севастопольського флоту В. Дарченко» (1965), «Нам потрібен мир» (1967), «Молодий архітектор» (1971; 1978), «Скульптор Т. Судьїна» (1972), «Заснов­ник Одеської художньої школи К. Костанді» (1974), «Юнак» (1990); пам’ятник Є. Блажевському (1963, с. Любомир­ка Котов. р-ну Одес. обл.); надгробок Ю. Ряб­чинській (1974, смт Піщанка Вінн. обл.).

Літ.: Изобразительное искусство Одессы: Каталог. О., 1981.

С. Г. Крижевська

Стаття оновлена: 2016