Лонжинський Маріан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лонжинський Маріан

ЛОНЖИ́НСЬКИЙ Маріан (10. 12. 1869, с. Шипин­ки, нині Барського р-ну Вінн. обл. – 22. 03. 1966, Варшава) – лікар-хірург. Д-р медицини (1901). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1893). Під час навч. брав участь у боротьбі з епідемією холери на Сх. Росії. Працював лікарем. 1904–16 – асист. хірург. клініки під кер-вом Л. Малиновського та Ф. Борнгаупта в Ун-ті св. Володимира. Співорганізатор польс. лікарні, Хірург. т-ва, Польс. лікар. т-ва (також секр.) у Києві. 1909 перебував у закордон. наук. відрядженні, зокрема в Берліні та Лозанні, з метою вивчення методів хірург. лікування базедової хвороби, питань антисептики. 1916 – видавець і ред. часопису «Polski miesięcznik lekarski». 1918–20 брав участь у боротьбі з епідемією тифу на Поділлі. Від 1920 – у Варшаві, працював у військ. шпиталі. Співзасн., секр. і голова Об’єдн. лікарів лікарняних кас. 1928–35 очолював Т-во кресових лікарів. Під час 2-ї світ. вій­ни – в амбулаторії Польс. Червоного хреста. 1944 – лікар притулку для біженців у Кракові, 1945–48 – дит. будинку побл. м. Ґнєзно. 1949–60 – у громад. страховій касі у Варшаві. Автор спогадів «Sto lat bez mała. Wspom­nienia lekarza z lat 1869–1956» (Warszawa, 1961).

Літ.: Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біогр. слов. В., 2007.

В. В. Колесник

Стаття оновлена: 2016