Лончина Мелетей - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лончина Мелетей

ЛОНЧИ́НА Мелетій (Матей) (19. 08. 1863, с. Дернів, нині Кам’янка-Буз. р-ну Львів. обл. – 05. 11. 1933, м. Добромиль, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) – церковний діяч УГКЦ. Навч. у нар. школі та Львів. г-зії, де також приватно брав уроки музики й фортепіано. 1883 вступив до ЧСВВ, відбув новіціят і вивчав філософію у Добромил. Свято-Онуфр. мона­стирі. Богослов. студії відбув у колегії єзуїтів у Кракові. 1888 склав довічні обіти і прийняв ієрей. свячення. 1891–94 – катехит у школах; від 1896 – ігумен Жовків. монастиря; 1898–1900 – перший ігумен реформованих василіян у монастирі в м. Дрогобич (нині обидва – Львів. обл.); 1902–17 – ігумен Львів. мона­стиря; 1918–28 – ігумен Кристиноп. монастиря (нині м. Червоноград Львів. обл.); водночас – духов. провідник новіціату Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії (написав працю з історії цього чернечого згромадження) й дир. Апостол. молитви для Львів. єпархії. 1928 за станом здоров’я переведений до Добромиля. Відомий як церк. композитор і автор посібника з церк. співу, компонував реліг. пісні живою укр. мовою. Особливою популярністю користувалися його твори «Не опускай нас…», «Витай, Діво», «Вседіва Марія», «Назарета любий цвіте», «В страсі і покорі».

Літ.: Назарко І. Сильветки перших ва­силіан після Добромильської реформи // Зап. ЧСВВ. 1982. Секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4.

О. Ф. Сидор

Стаття оновлена: 2016