Лопарит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопарит

ЛОПАРИ́Т (за застарілою назвою народності з Кольс. п-ова у РФ саамі – лопарі) – мінерал класу оксидів і гідроксидів, підкласу складних оксидів, ніобо-титанат церію та інших легких лантаноїдів каркас­ної будови. Термін запропонував 1925 рос. мінералог І. Кузнецов. Формула за Є. Лазаренком: (Ce, Na)TiO3. Містить (у %): Na2O – 8,32; TR2O3 – 30,80; TiO2 – 39,65. Домішки: оксиди Nb, Ca, Sr, Th, Na. За ін. даними формула: (Ce, Na, Ca)(Ti, Nb)O3. Має кубічну (за ін. даними – моноклінну) сингонію; форми виділення: кристали псевдокубічні (кубооктаедричні), характерні зірчасті двій­ники проростання; спайність відсутня. Густина 4,6–4,9; твердість 5,–6,0. Колір смоляно-чорний, рідше бурий; блиск скляний до металічного, на зламі жирний; риска коричнева. Крихкий; злам нерівний. Походження магматичне; зустріча­єть­ся в агпаїт. нефелін. сієнітах, рід­ше в лужних пегматитах; виявлений також у деяких рідкіснометаліч. гранітах. У зоні гіпер­ге­не­зу відносно стійкий, утворює розсипи. Є рудою рідкісноземел. елементів, титану, ніобію, танталу. Знайдений на Кольс. п-ові, у Пн. Прибайкаллі, Сх. Забайкаллі, Туві (усі – РФ). Виявлено й в Україні.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2016