Лопата Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопата Василь Іванович

ЛОПА́ТА Василь Іванович (28. 04. 1941, с. Нова Басань Бобровиц. р-ну Черніг. обл.) – графік, живописець, письменник. Брат А. Лопати. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1993). Нар. художник України (2001). Літ. премія ім. О. Гончара (2006). 1-а премія Міжнар. конкурсу з екслібриса (Лондон, 1989). Чл. НСХУ (1971), НСПУ (2006). Закін. Київ. худож. ін-т (1970; майстерня В. Касіяна), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1972; кер. М. Дерегус). Осн. галузі – книжк. і станк. графіка, станк. живопис. Для творчості Л. характерне лірико-епічне, метафоричне трактування подій і персонажів, використання нац. традицій гравюри укр. стародруків. Учасник обл., всеукр., зару­­біж. мист. виставок від 1967. Персон. – у Воронежі (РФ, 1972), Баку (1973), Дніпропетровську (1982), Каневі (Черкас. обл., 1984, 2003), Чернігові (1985), Києві (1990, 1999, 2001), Вінніпезі (Канада, 1990), Римі (Італія), Нью-Йорку, Оттаві (усі – 1991), Торонто (1997). Створив 8 портретів Т. Шевченка, екслібриси на шевченків. тематику. Розробив оформлення укр. гривень (1991), дипломат. (1991) та укр. (1993) паспортів. Деякі роботи зберігаються у НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка (обидва – Київ), Шевченків. нац. заповіднику (Ка­нів). Автор та ілюстратор кн. «Надії та розчарування, або Метаморфози гривні» (2000), повісті «Десь на дні мого серця» (2001), «Дорогу свою покажи мені, Господи» (2005; усі – Київ).

Тв.: графіка – іл. до кн. «Українські народні думи» (1970), «Побратими» В. Шевчука (1971), «Людолови» З. Тулуб (1973), «Каменярі» І. Франка (1975), «Прапороносці» О. Гончара (1978), «Полтава» О. Пушкіна (1979), «Тополя» Т. Шевченка (1980), «Українські балади» (1981), «Українські народні казки» (1982), «Слово о полку Ігоревім» (1986), «Про славне військо запорізьке низове» А. Кащенка (1989), «Кобзар» Т. Шевченка (1992; 1993), «Маруся Чурай» Л. Костенко (2000), «Тарас Бульба» М. Гоголя (2006; усі – Київ); станк. серії – «Поезія Лесі Українки» (1971), «Жит­тя і творчість Г. Сковороди» (1972), «Сільські будні» (1984), «Київські і Галицькі митрополити» (1990–92), «Українські святі» (1993); «Берестечко», «Визволяти побратимів», «Єретик» (усі – 1972), «Папа Іван-Павло II» (1993), «Хресний шлях України» (1995), «До життя і воскресіння» (1996), «В. Чорновіл» (2008), «Автопортрет» (2009); живопис – «Я знаю шлях» (1995), «Вічний поклик», «Моління про чашу» (обидва – 1996), «Таємна вечеря», «Дружина» (обидва – 1997), «Благовіщення» (1998), «Річка Снов» (2004), «Лариса» (2005), «Останній промінь» (2006).

Літ.: Бугаєнко І. Шевченківська серія Василя Лопати // Вітчизна. 1989. № 3; Гравюри Василя Лопати: Альбом. К., 1990; Ігнатенко С. Ілюстрована шевченкіана в творах Василя Лопати. Нью-Йорк, 1991; Журавель О. Василь Лопата: «Я йшов до Кобзаря все своє життя...» // ОМ. 1991. № 6; Василь Лопата. Живопис, графіка: Альбом. К., 2001; Булах Г. Обітниця майстра // Вітчизна. 2006. № 9–10; Василь Лопата. Життя і творчість: Альбом. К., 2011.

В. П. Підгора, П. В. Нестеренко

Стаття оновлена: 2016