Лопата Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопата Микола Іванович

ЛОПА́ТА Микола Іванович (02. 04. 1921, с-ще Кремінна Харків. губ., нині місто Луган. обл. – 30. 05. 1977, Москва) – військовик. Канд. військ. н. (1963). Герой Рад. Союзу (1944). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. В армії від 1938, на фронті від червня 1941. Закін. Ленінгр. арти­лер. тех. уч-ще (нині С.-Пе­тер­бург, 1940), Військ.-артилер. академію ім. Ф. Дзержинського (Мос­ква, 1952), де від 1960 працював: від 1970 – нач. каф. тактики, історії військ. мист-ва і заг.-військ. підготовки. Відзначився у червні 1944 як ком-р дивізіону 122-го гвард. артилер. полку під час прориву оборони ворога побл. с. Сиротіно Вітеб. обл. (Білорусь) та форсування р. Зх. Двіна. Після вій­ни продовжив службу в армії. Перебував на команд. посадах. Від 1958 – полковник запасу.

Пр.: Боевое применение дивизии. 1963; Боевые действия полка. 1964; Организация и ведение боевых действий полком. 1965 (усі – Москва).

Літ.: Булкин С. П. Герои Отечества. 2-е изд. 1977; Подвиги, ставшие легендой. 1985 (обидва – Донецьк).

В. О. Сімейко

Стаття оновлена: 2016