Лопатинський Фавст Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопатинський Фавст Львович

ЛОПАТИ́НСЬКИЙ Фавст Львович (29. 05. 1899, Львів – 03. 09. 1937, Київ) – актор, режисер, сценарист, педагог. Син Лева та Філомени Лопатинських. Навч. в укр. г-зії у м. Копичинці (нині Гусятин. р-н Терноп. обл.). Змалку виступав на аматор. сцені. Грав у Театрі т-ва «Руська бесіда» у Львові (1914–15), трупі т-ва «Терноп. театр. вечори» (1915–16), «Молодому театрі» (Київ, 1916–19), Першому театрі Укр. Рад. Респ. ім. Т. Шевченка (Київ, 1920–22). У 1922–26 – актор і реж. Мист. об’єдн. «Березіль» (Київ; співзасн., соратник Леся Курбаса; очолював 2-у експерим. робочу трупу). 1926–30 – реж. і сценарист Одес., 1930–37 – Київ. кінофабрик «Українфільм». Викладав на 2-річ. курсах кіноакторів при Одес. кіноінституті (1929–30), у Київ. ін-ті кінематографії (1930–33). Зняв кінокартини: «Вася-реформатор» (у спів­авт. з О. Довженком, Й. Роною), «Синій пакет» (обидві – 1926), «Василина» (за повістю «Бурлачка» І. Нечуя-Левицького), «Поєдинок» (обидві – 1927), «Суддя Рейтанеску (Суддя Рейтан, Двій­ник)» (1929), «Канадсь­ка комуна» (1930), «Кармелюк» (1931), «Висота № 5 (Немає та­ких фортець)» (1932), «Роман міжгір’я (Міжгір’я)» (за однойм. романом Івана Ле, співавтор сце­нарію), «Ремонт будинку на ходу» (обидві – 1933). Автор сценаріїв: «П’ятикутна зірка» (1926), «Україна», «Гандзя» (обидва – 1932), «Гнат Голий» (1937, спів­автор сценарію; усі – не поставлені), ст. «Експресіонізм в кіно» (1926), «Напружимо всі сили – годі кінові пасти задніх» (1930) та ін. у ж. «Кіно». 1933 заарешт. за звинуваченнями у кон­тррев. діяльності. Разом із А. Бучмою, Д. Демуцьким, О. Дов­женком, Костем Кошевським, А. Любченком, О. Перегудою та ін. був чл. т. зв. українофіл. групи Одес. кінофабрики «Українфільм». Л. найкраще розкрив актор. талант під кер-вом Леся Курбаса; амплуа – між лірич. і гострохарактер. проявами у ґротеск.-ексцентрич. обрамленні. Режисер. роботи наближені до ігрового театру з цирк. ефектами та прийомами комедії дель арте; їх характер. ознаками є трюки, ексцентр. номери, точність, ясність, організованість, стриманість. У кінорежисурі тяжів до експресіоніст. динаміч. виражал. естетики. Після репресій проти прихильників Л. Троцького, восени 1936 переїхав до с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну (нині Полтав обл.), де 1 червня 1937 заарешт., 3 вересня засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1962.

Ролі: Ярема, Лейба («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Професор Ведель («Далі буде» О. Бруштейн), Блазень («Макбет» В. Шекспіра), Леон («Горе брехунові» Ф. Ґрільпарцера), Маркіз Форліпополі («Мірандоліна» за п’єсою «Трактирниця» К. Ґольдоні).

Вистави: «Пошились у дурні» М. Кро­пивницького (також роль Кукси), «Ма­­шиноборці» за драмою «Люди-роботи» Е. Толлера (обидві – 1924), «У золотому місті» за п’єсою «Вовчі душі» Дж. Лондо­на (1926), «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Моль­єра (обидві – 1927).

Літ.: Кино и время. Режиссеры советского художественного кино. Мос­ква, 1963. Вып. 3; Безручко О. В. Бо­ротьба за українізацію радянського мистецтва режисера і педагога Фавста Лопатинського // 7–8 наук. семінари «Роль визнач. особистостей – митців, діячів науки та культури у процесі формування нац. самосвідомості наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.». К., 2013.

О. В. Безручко

Стаття оновлена: 2016